Про дур.
P.S. Як то тяжко мати справу з тупими. Купила дура буржуйку за півтори тисячі. Приїхав племінник привіз алюмінієві гофри, привіз фольгу-липучку на стики, перфоратор (бо мій здох — задимів на мішанині гіпсу), пробив стіну на димоходи — щоб буржуйка була в кухні, але труби проходили через її кімнату. Я знайшов ще 2 товстостінні труби, щоб тепло тримали — тільки з'єднати з гофрою хомутами через асбест — і грійся. Нє, вона пішла до якогось «офіційного пічника» — і авторитетний вуйко сказав їй купити інші труби — з ржавіючої тонкої бляхи + 2 такі ж повороти «гармошкою». Щаслива, напозичала грошей, привезла 3 вжавіючі тонкостінні труби по метру + 2 повороти під прямими кутами. Ну раз привезла — бог з тобою: давай я тобі їх причеплю,.
- Хочеш вбік, потім догори, чи навпаки: догори, потім вбік?
- 2 варіант: догори, потім вбік...- Розклав, поміряв.. (там геометрія дуже проста: 40 см від буржуйки прямо взад через стіну, потім 180 см вверх і 70 см в кут з димоходом в стіні — Ой ще не ріж, може там ціла піде.. Ой дядько тут-во намалював під кутом..
- Яка тобі різниця? — буде довша труба, краще буде гріти..
- Ой нє, буде погана тяга..
- Яка погана тяга? — Отут від колонки йде горизонтальний канал, отут від котла йде горизонтальний канал в стіні, там же якихось 62 сантиметри тої горизонтальної ділянки! — буде тобі тяга!.. 40 см через стіну горизонтально може бути, а 62 — вже не може бути? Гаряче повітря розженеться на вертикальному проміжку перед ним — 180 см!
- Ой ні, дядько казав, що то має бути під кутом, а гофру повороту можна розігнути..
- Та він як почне її розгинати — там шпари утворяться — потім вдусишся чадним газом!.. А зрештою, добре: клич свого дядька-авторитета, як намалював — так нехай робить. Баба з воза — коням легше.
І таке зацофане, сука, всього боїться, аж трясеться, аж бридко. Ні хрена не думає — жодних чуттів, жодної емпатії, тільки велике «авторитетне Я» (вона тіпа «старійшина Роду», а я тіпа психований брат) .. Ні від кого не мав такої недовіри, як від тупої застрашеної суки-зміюки. І ніхто не жалівся на мої вироби — всі задоволені..
Правда, мав одну торгашку-замовницю, склив дурі балкон. Спочатку хотіла з двох боків виступи на вазонки. Зробив їй виступи, нарізав скла, привіз автобусної гуми, половину засклив.. Там ще технології з милом і гачками, намудохався.. Потім вона раптом вирішила, що вже не хоче тих поличок на вазонки: роби балкон вужчий.. ССука вже грубого скла нарізав (4 мм), вже все підготував, поварив, тільки пофарбувати і досклити!.. Але зі скрипом зубів звузив (а на вулиці грудень, мокрий сніг, зварка б'є по руках, а дура ще скандал підняла, бо знайшла пару цяпок на склі від болгарки). Потім раптом дурі ще одна геніальна мисля прийшла: щоб від сусіда з верхнього балкону не капало (бо там щось скраю сльозиться): вкоротити осклення зверху і зробити дашок (!) прямо попід його балкон.. — Так легше ж балкон зверху заліпити там, де вогко, бо в нього пару плиток відірвалося понад край! Можна ще й засмолити те місце по верху плити, можна смужку бляхи причепитина герметик — розширити нависаючий балкон по периметру — Нє, сука, вкорочуй, роби цілий дашок.. — І так я після неї, скотини, затявся, зарікся мати справу ще хоч з одною жінкою-замовницею. Сказав, хай собі бере жеківських майстрів — хай їй переробляють. Забрав гроші за матеріали, забрав інструменти і пішов.
Ще мав одну дуру-полісменку (жінку мєнта чи навіть автоінспектора). Чоловік намахував смугастою палкою за день більше бабла, ніж я заробляв в кузнях за місяць, а вона скуповувала земельні ділянки в приміській зоні, будувала там якісь коробки — потім продавала як незакінчене будівництво: тіпа ось-ось і буде будинок — особняк, вілла над озером Наварія! А я не знав, що вона просто перепродує халтуру (абияк зліплену цегляну коробку), думав, що для себе робить.. — і запроектував їй шикарний особняк з зимовим садом, басейном,+ «мисливський будиночок» (сторожівку з пультом телекамер і всіма вигодами для обслуговуючого персоналу — варіант: для бабулі).. І на чому ми з нею схрестили мечі? — Вона раптом захотіла «пальму перед входом», бо таке бачила в якоїсь подружки.. — тобто всередині, де вхідний коридор розгалужується на два рукави — ще має бути ніша для пальми.. Я питаю:
- Для чого вам пальма перед входом (?), якщо тут навпроти — через півтора метра зліва маєте цілий зимовий сад — оранжерею під склом — там і мікроклімат для пальми кращий, і можете хоч цілий пальмовий гай посадити, і південне сонце буде вам коридор освітлювати через пальмові віти, і гостре листя не буде в очі лізти. Немає тут місця для пальми — тут несуча стіна і димоходи, з вивороту камін в вітальні.. — Нє, хочу пальму.. Ну, думаю, знов сука попалася, вперта баба, довбана курва, баран бараном. Забрав ескізи і більше не приходив.. І так я для суки викладався — а сука десь взяла найдешевший найпростіший типовий проект, збудувала в тому чудовому сонячному місці (південний схил над озером!) уродливу жахливу халтуру — як дві зміщені половинки булки хліба, дві асиметричні половини даху з уступом, — і знов комусь загнала.. Бо такий в неї був курвивий бізнес — відмивання чоловікових грошей, намаханих на перехрестках..
Ще одну дуру-замовницю мав — однокурсниця, архітекторка! Теж скуповувала якісь приміщення, робила там ремонт — і перепродувала. Ми з одним товаришем на пару заливали їй підлогу цілого залу під магазин, клали плитку (73 кв. метри), вигладжували стіни з відкосами. А вона нас звинуватила, що ми в неї пісок крадемо(!).. Тоді мішок піску коштував в буд магазині навпроти 11 гривень — ми їй всі квитанції показували, але там стара підлога була крива — посередині яма 7 см, по краях повно кабелів в гофрованих шлангах — і тої машини розчину, яку ми вручну двома лопатами закидали через вікно, — не вистачило, треба було ще домішувати.. Потім ще попросила стіну під вікном розвалити, бо там буде вхід. Ну ми акуратно цеглу витягнули, шар цементної штукатурки від вулиці залишили, щоб ніхто не лазив — і вже були готові до розрахунку. А вона ще раптом захотіла, щоб ми залили сходи.. А там перепад висот був до півтора метра, а внизу — бомбосховище — і несучі балки (бетонні таври один коло одного) торцями якраз впиралися на край вибраної нами стіни.. І тут з одного боку — на тротуар можна випускати тільки одну сходинку, а з другого боку — несучі балки підлоги, які не можна обламувати, бо вся підлога рухне вниз.. Ми їй сказали, що на таке не підписувалися — і розпрощалися. Вона потім все-таки якось врубала ті сходи (не інакше, як зробила внизу в підвалі цілу П-подібну раму, щоб оперти краї обрубаних балок бомбосховища), і навіть певний час там щось продавала (галантерею, бльостки, біжутерію), але більше не хотілося з нею контактувати, бо звинуватила порядних майстрів в кражі піску (холеричний темперамент і комплекція Алочки Пугачової)
От їй богу: чим глибше пізнаю українок — тим більше хочеться мати справи з негритянками.
Динамізація-3. (Ще про дур і про маразми).
Думаю, ви трохи пам'ятаєте закони діалектики, закони взаємодоповнення — якщо є два фактори: один прямої дії, другий зворотньої (один розганяє, другий гальмує), — то потрібного ефекту можна досягти двома способами: підсилюючи один або послаблюючи другий. Так літак розганяє двигуни на зльоті — і вже в самому кінці, коли корпус починає дрижати, — відпускає гальма — і вистрілює в небо, як з катапульти.
Так само і з людьми буває: один заохочує, зацікавлює, стимулює, вчить, пояснює деталі, дає тобі свободу, поводиться довірливо, як з другом; другий навпаки: гнітить, вставляє в рамки повинностей, муштрує, вичитує, узагальнює, розставляє межі субординацій, визначає, що тобі треба знати, чого тобі не треба знати — а на додаток ще труїть сигаретними смородами.. Ото в нього мусить бути — як закон, як правило, як норма. Останніх стараюся оминати десятою дорогою. Але тут теж страшний перекос: «заохочувачів» мало, і вони десь на краю світу, 3 години добиратися в один бік, потім ще 3 години назад.. І зовсім нема гарантії, що там серед роботяг чи сусідів по гаражах теж не буде якогось гальмуючого гавнистого «тормоза» з сигаретою, який пересре тобі весь кайф від нормально організованої роботи.. А тих, що схильні муштрувати і «вписувати тебе в рамки» різних повинностей (при практично нульовому заохоченні) — хоч греблю гати ("хоть пруд пруді") — як гною.
Жінки теж частіше відносяться до другого виду: от що в тебе в документах написано — так воно і є. "Бєз бумажкі ти какашка", а бумажка, хоч і брехлива, дає якісь права і надії.. І дурі в житті не поясниш, що ота бумажка — справжня, а ота — фальшива, бо треба було якось викручуватися з трудної ситуації. А ще якщо справжню загубив десь в заробітчанських катакомбах в чорних кузнях, (а там було про стаж роботи на металургійних комбінатах, в лісокомбінатах, на будівництвах, столяром на дахах, слюсарем в котельнях, інженером-конструктором на санаторіях,..), а фальшива бамага залишилася (принаймі вона її пам'ятає — наз. "жовта карточка") — то ортодоксальна дура тобі в житті не повірить, що ти чогось вартий, — просто не переносиш курива.. — бомж та й бомж(хоч і в батьківській хаті)... І відповідно до тебе відноситься, як до бомжа-аматора. І їй срати на твої освіти. "Я на те — не вчилася, я в тому — не розуміюся: найму людину — людина зробить".. Дура ж ти, дура, вчилася на інженара-економіста машинобудування і приладобудування, — мусиш хоч трохи розбиратися в трубах і дротах(?!). Нє, сука, вона всього боїться, ще й мені дура забороняє "пхатися до того, на що ти не вчився", хоча в мене купа освіт і чуття непогані. Інші довіряють, інші моєю роботою задоволені, тільки дурі тормознутій недогода — і жий з дурою під одним дахом..
І в економії дура не розбирається — пхає пару бульбин в мундирах в електричну духовку.. хоч би порізала — скоріше би спеклися.. Напалює електрики рівно в три рази більше (добре, що окремий лічильник поставив, щоб їй наочно показати різницю: моїх 1/4 до її 3/4 — при загальному 4/4)
Почав пригадувати всякі маразми — і про чоловіків-замовників, які гірше бабів..
Одного чистоплюя запам'ятав, котрий мене звинуватив у страшному злочині: я йому "зіпсував геометрію дверей!". Мудак керував двома маршрутами — збирав бабло з маршруток, які їздили в аеропорт і ще кудись там. У нього в гаражі була кафельна підлога — мусили всю застеляти, щоб боронь боже там не було жодної цяпки від зварки.. Ще в нього дверцята затирали, що від гаража вели в житлові приміщення. Там метал замка впирався в бляшку, забетоновану в стіну. Ну і я, не довго думаючи, відкрутив замок, трошки підрізав на міліметр м'яку деревину, прикрутив назад — і за пару хвилин все було готово. Виявляється, він хотів, щоб я роздовбував стіну і втопив глибше ту бляшку, що в стіні між кафелями(!) (не пам'ятаю, яка там була система, що одвірка майже не було видно, мабуть, він теж був втоплений між кафель стіни?..- Але обуреного мудака запам'ятав надовго: таких елементарних речей не розуміє — що дерево легше-швидше-безпечніше врізати, ніж роздовбувати метал з бетоном через дурну бляшку.. І яку йому страшну роль грає той міліметр в "геометрії дверей"?..) — Просто є люди — такі мстиві гниди, які мають кайф від того, щоб тебе принизити і звинуватити у чомусь, про що ти сном-духом не чув, наскільки воно для нього важливе і значиме. Є баби, що скандалять за крапельку на підлозі, за плямку на поверхні газової плити, а є таке гавно, що ходить гидливо по болотах, по калюжах, — і пилинки-волосинки стріпує зі свого чистоплюйського костюмчика, а тебе в ті болота втоплює .. Йому похуй на оточення — воно "дивиться під себе", щоб в нього все було в порядку..
Мав таких 2-х начальників-чистоплюйчиків в лакованих мештиках — на 11 год привозили ескізи, на 18 забирали продукцію. — 2 Юри-Васі, ще студенти, але виграли тендер на оформлення Південного ринку — і там в них замовлень було нємєрєнно. Але вони, скоти, з майстрами поводилися, як з худобою — зняли в оренду цех в руїнах, на протягах, забетонували кусок підлоги (- от на тобі "монтажний стіл"), поставили якусь торохтєлку замість піддувала, що за день нерви вимотувала, (- от на тобі горно: працюй.).. На тобі креслення, на тобі обрізні круги — до 18:00 має бути готове — і горбаться, як хочеш. А обладнувати робоче місце, щоб було зручно, — то вже твої проблеми.
Я їм і монтажний стіл зробив, і "хлєборєзку" коромислом, бо коли на землі ріжеш жмути металу — круги "закушує" тіки так, і алкоголіки, які там працювали, в основному тим і займалися, що зубилом вибивали закушені круги і півгодини розкручували болгарку, щоб вставити новий замість вищербленого-поломаного.. Ще торохтєлку винесли на вулицю, в спеціально вимуруваний бункер, щоб не оскомила нерви (дали піддув по трубі через стіну)..[ — То вже була четверта (!) оформлена, обладнана мною кузня в чужих приміщеннях] А суки "в лакованих мештиках через болота" в основному займалися замовниками — бавилися в "бонуси", "подарунки", "заохочення для багатого клієнта", "систему знижок", — а на технології срали великими купами. Навіть вікон не вставили, поки я там працював і видумував всяку хірню з листуйочками і світильники з "баранячими рогами".. А на чому мене підловили? — знайшли за шафою картон — ескіз реклами "Гетьман" (лейби на ворота алкогольного заводу в натуральну величину), яку мені дав підправити шеф з минулої роботи, — і вирішили, що я беру замовлення поза їх спинами.. (а то було прохання "під милу душу" від слизького подхаліма з попередньої роботи, того самого слизня, котрий забрав назад на переробку готову фіртку, бо начальник тюрми забажав, щоб посередині був не проріз для поштової скриньки, а вічко його відеофона).. Я якось за ніч все переклепав, зліпив, зачистив, удосконалив ту емблему (еліпс десь до 80 см по довгій осі) — і під ранок заніс йому, а картон зашпурнув за шафу (хоча треба було спалити) — а він потім, сука, ще махав пачкою доларів — і ричав з виряченими очима, що то в нього залишилося дуже мало грошей на розвиток фірми, що в нього криза, а я щось там дуже забагато захотів за нічну понаднормову роботу..
В нього вічно були аврали: в грозу, в дощ, в ожеледь, в заметіль, серед ночі — кудись треба їхати — бо там ворота заперло, фіртка перекосилася, а він (подхалім сраний) давав гарантію три роки — і всі три роки ми мусили їздили "обслуговувати" срані тяжелезні ворота, бо замовникам часом просто лінь було сніг відгорнути.. Казав один Йосип: добрих начальників не буває. Начальники всі скоти і сволочі, негодяї і подонки.
А свою фірму розгорнути (хоча в мене 7 років висіла "своя фірма" на паперах — мусив регулярно здавати податкові відомості "з прочерками") — тут сусіди не дають — все їм заважає (болгарки шумлять, світло мигає), там ліцензії треба — 4 сторінки список ліцензій на кожен вид архітектурних робіт (екстер'єри, інтер'єри, благоустрій, комунікації, земляні роботи, конструкції, — за кожен пункт мусиш дати на лапу "законотворцям" — і немалу суму: вартість 2-3-х повноцінних проектів.. "А шо тібі стоіт? — ти собі ще намалюєш..").. і так фірма моя була закрита через суд — за "нездачу податкових декларацій" — бо то ж маразми врешті решт: купувати кожного місяця цілий альбом — і ставити прочерки на всьому, чим ти не займався (як в Райкіна: принеси довідки від всіх жінок, з якими ти не був одруженимй).. Ще й вистоювати в чергах до віконечка з якоюсь податковою мармизою.. Заробляти по кузнях гроші "на розкруктку своєї фірми" — заробляти тупим масивним "Ретром" на якусь легку пневматику, тенти, мобільну архітектуру, а потім виявити, що тут навіть "нема спеціалістів, які могли би видати ліцензії на тентові конструкції" — і весь розвиток архітектури заморожено. Самі лише залізобетонні коробки тільки й мають право на існування в тупому гнилому прокуреному Ретро.. І пояснюй щось тупим прокуреним дебілам про закони еволюції, закони 2Ж-циклів, — вони тобі зразу пришиють "повітряні замки" і "мислєю по дрєву". І поза спиною будуть кивати пальцем біля виска: от дурак — "життя" не знає.. — яке воно просте, сьмішне і примітивне "на самом-то дєлє"..
Начальник податкової служби теж виявився маразматиком: ми йому зробили ворота з "вишиванками", з фрезерованими пірамідками, з якимись клепаними рельєфами, але вивернули їх назовні, на вулицю, до прохожих.. А він, падла,: "що мені прохожі — там смітник через дорогу (сам же закерував, щоб йому було ближче сміття виносити!) — зробіть таке саме сюди". І ми якось зимою, в мороз, не знімаючи тих воріт, висвердлювали старі заклепки — і пхали у 2 рази довші — вже через подвійний орнамент..
То було давно — вже років 20 тому.. Але ті мудаки з 90-х запам'яталися особливо колоритними своєю мордатою наглотою.. Качки-охоронці (теж в лакованих мештиках) жеруть морозиво і дивляться зверху, як худі пацани тягають тяжкий метал.. А ще баптисти занадилися з методичкам, а ще якісь комісії — пожежники мордаті, яким кожного разу стіл накривай, санепідемстанція, всякі місцеві курвидла, з якими пов'язана більшість робочих травм.. — там поруч, в поліклініці на Хімічній окулістка була — ще якась фронтовичка, москальочка, яка вміла язиком витягати з ока всякі наліпки-окалини чи ошурки з-під болгарки.. Багато разів мені око рятувала,.. Ціни їй нема.. Нє, все ж були нормальні жінки в моєму житті,. тільки кудись розсмокталися — самі курви і курвидла лишилися.. Думав, сьогодні пронесе — нє, під самою хатою зловив кляпа — і гавно-мудак: з дитиною йде і курить, скотина, потім діти виростають тупі-застрашені.. І воно мене заставляє писати, сука, замість робити щось цікавого і потрібного.. Гниди, ххудоба, після них навіть дихати не хочеться.. Мусиш свідомо, як еспандером, працювати грудьми, щоб не здохнути.. А гнила дура тільки й чекає, щоб здох. І курвидлам життя не цікаве — їм цікаво здихати і всіх решту давити в свою потенційну яму, в свою тюрму і могилу.
(Файлик, зліплений з двох, бо тут теж маразматичні обмеження: 1 публікація за 8 годин)
