Станцію київського метро «Дорогожичі» пропонують перейменувати на «Бабин Яр». З відповідною ініціативою виступив Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр», передає Радіо Свобода. Ця новина викликала не тільки масу критики у мережі, але і спровокувала появу великої кількості жартів і мемів на тему Голокосту. Деякі з них є достатньо показовими для більш широкої дискусії про питання єврейської пам'яті в Україні.

Для багатьох користувачів мережі Facebook питання перейменування станції «Дорогожичі» стало темою дня поряд з новиною про звільнення вже колишнього голови Офісу президента Андрія Богдана. Реакція дописувачів коливалася від захоплення ідеєю перейменування до категоричного засудження (скрін постів представника Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Юрія Ноєвого та журналіста "Радіо Свобода" Андрія Діхтяренка (неповна версія посту).

Із року в рік на адресу України можна почути багатоголосі закиди у радикалізації правих настроїв та неабиякому розвої націоналістичних рухів, що неодмінно, на думку засобів масової інформації, тягне за собою і загострення крайньої нетерпимості до інших націй, компактно проживаючих на території України разом з етнічними українцями. Зокрема, це стосується єврейського народу. У листопаді 2019 року однією з топ-тем в українських ЗМІ стало дослідження ADL Global 100 Index для Антидифамаційної ліги з Нью-Йорка, у якому заявили, що в Україні рівень антисемітизму збільшився на 14% з часів останнього дослідження ADL у 2015 році. Такі заяви все частіше стають підгрунтям для звинувачення українських рухів у неонацизмі і підкріплюються фейками з російської пропаганди, що давно використовує питання історичної пам'яті як платформу для політичних маніпуляцій. Одним із останніх прикладів такої маніпуляції можна назвати виступ президента Російської Федерації Володимира Путіна на Всесвітньому форумі пам'яті Голокосту в Ізраїлі, де антисемітизм та русофобія були "фелігранно" поставлені в один ряд:

_______________________________________________________________________________

"Тут, як і в Росії, розуміють значимість уроків Другої світової війни, не дозволяють світу забути, до чого призводить національний егоїзм, розбрат, сприяння будь-яким формам шовінізму, антисемітизму та русофобії".

_______________________________________________________________________________

Російська пропаганда до і, особливо, після початку своєї агресії проти України неодноразово спікулювала на мітології так званої "Великой Отечественной войны", намагаючись пов'язати з Голокостом та антисемітизмом українських націоналістів: ОУН та УПА. Такі російські фейки знаходять своє втілення в публікаціях іноземних видань, наприклад, як у французькому ресурсі Mediapart.

Натомість, голова асоціації єврейських організацій і громад України і один із лідерів української єврейської громади Йосиф Зісельс заявив, що не згоден з дослідженням ADL стосовно зростання рівня атисемітизму на теренах України:

_______________________________________________________________________________

"Ми багато років проводимо незалежний моніторинг. І бачимо, що найбільші прояви антисемітизму в Україні були в 2006 -2008 роках. З тих пір ми спостерігаємо весь час зниження цього явища. За останні чотири роки в Україні не зафіксовано жодного прояву насильства на ґрунті антисемітизму"

_______________________________________________________________________________

Очевидним є те, що у разі неприйняття пропозиції Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" про перейменування станції метро, тема антисемітських настроїв в Україні знову почне розбурхуватися у російських ЗМІ. Особливо ці теми будуть "заходити" авдиторії на хвилі "побєдобєсія", що вже визріває. Отже, українці та влада Києва мають бути зацікавлені в ухвалені рішення, що допоможе зменшити подібні закиди. Таким чином спікуляції на болючій темі Голокосту не дозволять вчергове дезінформувати західних партнерів України. Досвід показує, що причиною для поширення в іноземних ЗМІ інформації про неонацистські настрої може слугувати будь-що, навіть фото прем'єр-міністра Олексія Гончарука з концерту, що опублікували у жовтні billingcat.

Питання про перейменування і дискусія, що навколо нього розгорнулася демонструє більш масштабну проблему - проблему єврейської пам'яті в Україні і пам'яті в цілому. Люди, що підтримують перейменування "Доргожичів" постійно повторюють про важливість комеморації у профілактиці таких явищ, як атисемітизм та шовінізм. При цьому, ніхто не згадує про вшанування жертв Шоа не шляхом перейменувань станцій метрополітену, а, до прикладу, розвитку музейної сфери, що спеціалізується на юдаїці (і, зокрема, Голокості), відновлення занедбаних єврейських цвинтарів чи синагог, створення єврейських культурних центрів. Безсумнівно, місця Голокосту вимагають меморіалізації. Але чи можна домогтися цього шляхом перейменування станції метро? Намагаючись уникнути антисемітизму реального, така побутовізація призведе до антисемітизму гібридного. Навіть той, хто антисемітом ніколи не був, відчуватиме десакралізацію трагедії тільки тому, що вона стане частиною побуту.

Така дискусія є корисною для нашого суспільства, оскільки порушує питання не тільки пам'яті єврейського народу, але і українського. У публікації "4 думки за перейменування станції "Дорогожичі..." бачимо таку позицію однієї з опитуваних: «Переименование “Дорогожичей” в “Бабий Яр” — безумная, но важная и смелая символическая идея. Мне кажется, она правильно вписывается в цели мемориала — возвращение истории. Раскапывая прошлое, делая раскопки частью настоящего, мы возвращаем себе право говорить о том, кто мы есть, как мы такими стали, почему мы живем сегодня так, как живем...". Практика показує, що на сьогоднішній день не всі українці хочуть повернути своє право говорити про те, ким вони є і дискутувати на теми свого минулого. Питання про визнання Голокосту геноцидом сьогодні не виникає у жодної європейської країни. Більше з тим, Європейський форум з антисемітизму відносить до проявів того ж антисемітизму заперечення факту, масштабів, механізмів або навмисності геноциду єврейського народу, вчиненого націонал-соціалістичною Німеччиною, її прихильниками і спільниками під час Другої світової війни (Голокост). Чи може нині українська держава дозволити собі таку ж політику щодо тих, хто заперечує факт Голодоморів? Відповідь - ні. У жовтні минулого року у Бундестазі відмовились юридично визнати Голодомор геноцидом, пояснюючи це тим, що "Голодомор є швидше питанням українсько-російських, ніж українсько-німецьких відносин", а також тим, що більшість членів комісії вважають Голодомор "злочином проти людяності", а не "геноцидом".

Повертаючись до питання перейменування. Ми маємо сприяти традиції пам'ятання та шанування, оскільки Голокост - трагедія людства, а не виключно єврейства. Політика пам'яті не має ставати плацдармом для політичних ігор. У ситуації зовнішньої агресії маємо бути пильними і не піддаватися на провокації створення іформаційного шуму.

inna.podorvanova
Інна Подорванова

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації