Гральний бізнес в Україні заборонений з 2009 року. Це призвело до тінізації та криміналізації даної діяльності, а також до втрати відповідних коштів бюджетом. Наразі нова влада, а точніше уряд, запропонували законопроект щодо легалізації грального бізнесу. Загалом це є однією із програмних обіцянок президента Володимира Зеленського, щоправда, дедлайн виконання якої вже прострочений.

В цілому це далеко не перша спроба. Дискусії про легалізацію точаться з моменту заборонигрального бізнесу 10 років тому. У свій час і Олександр Шлапак, і Наталка Яресько, бувши міністрами фінансів, пропонували свої варіанти переходу в «білий» сектор грального бізнесу. Проте, різноманітні бізнесові та політичні інтереси унеможливлювали пошук компромісу в даному питанні. Фактично за роки заборони (та й сама заборона очевидно була в чиїхось інтересах)утворилася низка груп дуже зацікавлених в збереженні статус-кво.

Прихід же до влади несистемних політиків іруйнування старих бізнес-політичних укладів відкрили наразі вікно можливостей для легалізації грального бізнесу в Україні.

Те, що в Україні вже давно процвітає гральний бізнес – ні для кого не секрет. Для того, щоб у цьому переконатись варто просто вийти на вулицю й озирнутися. Ми одразу побачимо величезну кількість «миттєвих лотерей», під вивісками яких і приховуються заборонені азартні ігри. Вони усюди: біля метро, ломбардів, в спальних районах і навіть біля шкіл. Отже, це багато мільярдний ринок, реальні прибутки від якого складно підрахувати. Міністр фінансів Оксана Маркарова говорить про 5-9 мільярдів гривень, які можна буде долучити до українського бюджету. Інші ж експерти більш скромні в розрахунках і говорять про 3-6 мільярди. Безумовно в аспекті трильйонного бюджету 6 мільярдів не здається значною сумою, проте чому ми їх повинні втрачати і давати можливість заробляти криміналітету й нечистим на руку правоохоронцям та корисливим політикам і лобістам?! Крім того, гральний бізнес буде також розвивати суміжні галузі – наприклад, туризм.

На гральному бізнесі досить успішно заробляють такі розвинені країни як Італія, Німеччина та Велика Британія. Доходи до державного бюджету від грального бізнесу там складають від 12 до 20 мільярдів євро щорічно.Відповідно, ці великі кошти направляються на соціальний захист громадян, на розвиток державних гуманітарних, освітніх та культурних проектів, в кінці-кінців на пенсійне забезпечення. За рахунок того, що в цих державах побудована ефективна система грального бізнесу, то в них високі доходи, й відповідно високі фінансові відрахування державі від операторів грального бізнесу й підвищена соціальна відповідальність.

Сьогодні в парламенті перебуває на розгляді урядовий законопроект №2285, а також 7альтернативних. Кабмінівський законопроект оцінюється більшістю експертів та представників бізнесу як жорсткий варіант, і вимагає доопрацювань. Частина альтернативних законопроектів є досить невдалими і Головне науково-експертне управління ВРУ взагалі не рекомендує їх до розгляду. А ось найбільш ліберальним можна назвати законопроект авторства народного депутата Дмитра Наталухи (глава комітету Верховної Ради з питань економічногорозвитку) № 2285-6.

Ознайомлення з урядовим та альтернативним законопроектами, а також вивчення міжнародного досвіду у цій царині, наштовхує на виокремлення принципових моментів, які варто врахувати в остаточному документі, а саме:

• інтереси представників всіх видів грального бізнесу (букмекерські компанії, лотерейні мережі, гральні заклади з автоматами);

• ввести перехідний період на рік (в цей час оператори продовжать працювати в законному форматі й будуть здійснювати відрахування до державного бюджету);

• створити незалежного регулятора у цій сфері, за прикладом європейських країн. Він має мати наглядову раду, до якої повинні входити представники профільних НКО, експерти. Важливо одразу при формуванні такої структури прагнути мінімізувати корупційні ризики. З огляду на це її оптимальним кількісний склад має становити з членів;

• також необхідно передбачити і створення системи моніторингу за ринком, що має бути здійснене якраз у перехідний період;

• також треба думати одразу про конкурентоздатність даного ринку, а тому ідентифікація гравця за допомогою ІПН є невдалою ідеєю, адже закриває ринок для іноземців;

• також гравці не мають сплачувати податок на виграш – інакше вони будуть грати в інших країнах, в більшості з яких такої норми немає;

• розробити розумну систему оподаткування галузі, інакше навіть за умови прийняття закону ринок з тіне не вийде;

• також варто посилити фокус закону на проблемі лудоманії, зокрема посиленням обмеження доступу до азартних ігор соціально вразливих верст населення, а також проведенням просвітницької роботи серед населення щодо проблем залежності від азартних ігор.

Наразі очевидно, що урядовий законопроект в тому вигляді в якому він є зараз не буде голосуватись в Раді. В ідеалі, Кабмін, депутати та учасники ринку мають узгодити консенсуснийзаконопроект, який встановить з перших днів існування грального ринку прозорі та зрозумілі правила функціонування. Ефективна європейська модель грального бізнесу забезпечить також детінізацію сектору, й відповідно більші доходи до держбюджету та підвищення фінансування соціальних програм.

Однак, як ми звикли, в українському парламенті будь-якого скликання, при розгляді кабмінівських ініціатив не завжди дотримуються правил процедури. Буквально, сьогодні, представник Уряду у Верховній Раді звернулась до парламенту пришвидшити розгляд кабмінівського законопроекту про легалізацію грального бізнесу. Схоже, що Уряд хоче всіх переламати через коліно.

На вівторок, вже має відбутись засідання Комітету, при тому, що не існує домовленостей консенсусних зараз, й відповідно у майбутніх учасників ринку забирають можливість донести свої позиції, їхні пропозиції штучно викидаються з законодавчого процесу. Так не повинен відкриватись принципово важливий ринок для наповнення державного бюджету. Ми на межі того, що отримаємо незрозумілий ринок, з незрозумілими правилами гри, й знову більшість учасників ринку буде змушена працювати в тіні. Так, тепер питання, Кабмін все ж хоче, щоб гральний бізнес приносив користь державі або наповнював кишені «решал» та «смотрящих», які на соціальні потреби громадян гроші виділяти не будуть? З сьогоднішньої поведінки Уряду, це питання залишається відкритим.