Серед багатьох гучних політичних скандалів, а також корупційних тем губиться одна важлива про наше рибальство. На неї часто закривають очі у високих кабінетах, бо є водойма — буде й рибка. Проте, стан біоресурсів, боротьба з браконьєрством, режим рибальства і виконання правил — це єдине, що дасть можливість державі зберегти продуктову безпеку.

Всеукраїнська громада рибалок промисловиків збирає мітинг під Кабміном. А все тому, що Держрибагентство України цілком логічно ввело річну заборону на промисловий вилов на Київському та Канівському водосховищах, в окремих районах. Також зараз у Мінюсті очікує на підпис документ про Режим рибальства на 2020 рік. Промисловикам не подобається, що їм не дають заробляти. Але так прямо вони про це не кажуть — звинувачують всіх навколо в злочинній діяльності. Хоча судити хто злочинець, а хто ні можуть правоохоронні органи та суд. Натомість, промисловики не бажають конструктиву і не хочуть домовлятися та просто зрозуміти, що безконтрольний вилов риби з купою порушень призведе до катастрофи.

Які потрібні правила?

Мотивація держави встановити заборону на промисловий вилов у водосховищах цілком зрозуміла і науково обгрунтована — різниця між зарибленням та обсягами вилову негативна. Ми втрачаємо наші біоресурси. Більше того, промисловики допускають чимало порушень, за які не сплачують штрафи. Просто нагадаю звичайні цифри, доступні в Інтернеті.

За 9 місяців 2019-го року Київським рибоохоронним патрулем було викрито 127 порушень промислу на 289 тис. грн завданих збитків, з яких сплачено лише 5 тис. грн.

Здавалося б, якщо ловиш рибку то хоча б за це потрібно сплачувати сповна. Але і тут статистично все не на користь промисловиків.

Промисловий вилов на Київському водосховищі за 2018 рік склав 1 381 тонну риби, а Канівському – 822 тонни риби. При цьому, за попередніми даними за вилов державного ресурсу риби на цих водоймах до бюджету промисловиками сплачено близько третини нарахованих коштів:

– Київське водосховище: нараховано 277 тис. грн, сплачено 79 тис. грн;

– Канівське водосховище: нараховано 122 тис. грн, сплачено 39 тис. грн.

Із зарибленням в 2018 році також ситуація виглядала сумно. У Київське водосховище промисловиками вселено 5 тонн риби, у Канівське – 6 тонн. Ці показники є найгіршими по всіх водосховищах України. Для прикладу, громадськими організаціями у ці водойми випущено 9 тонн риби, а за державні кошти – 29 тонн водних біоресурсів.

Загалом, сума збитків, нанесених промисловими рибалками у 2018 році – 4 037 869 грн, сплачено — 80 118 грн. А сума збитків, нанесених промисловими рибалками у 2019 році – 15 459 049 грн, сплачено — 81 832 грн.

Також у регіонах є чимало бізнесменів, які колотять статки на незаконному продажі риби, яку отримують нелегально від тих самих промисловиків, що виловлюють державний ресурс не сплачуючи за нього.

Виходить дуже болюча картина. Промислове рибальство, безперечно, необхідне. І годує воно чимало сімей. За інформацією Держрибагентства, станом 2020 рік 428 користувачів водних біоресурсів — промислових суб'єктів підприємницької діяльності здійснюють свою діяльність з промислового вилову риби. В середньому ми можемо говорити про 6 000 працездатних осіб у цьому бізнесі. Але промисловики не дотримуються правил гри, чим викликають невдоволення навіть рибалок-любителів, які організовували акції протесту. Бо саме в діях промисловиків і їх чисельних порушеннях вбачають головну загрозу для рибальства.

Можна довго розписувати про штучність Всеукраїнської громади рибалок промисловиків і кураторів від Олега Борисенко та Костянтина Головко. Вони мають свій інтерес у промисловому вилові і збирають вже другу акцію з метою замінити незручне для них керівництво держоргану. Також серед фігурантів та організаторів мітингу є такі досить відомі постаті як Сергій Прокопенко (Спорт), Альона Алієва (Перекупщиця), Олена Білецька (Карачун)... Всі вони активно воюють з рибпатрулями, а також активістами. У власних інтересах.

Та потрібно зрозуміти, що ті, хто намагаються встановити правила гри і не дати знищити те, що має наша держава, завжди будуть в меншості. Сьогодні заборона на вилов допоможе відновити біорізноманіття. Київське та Канівське водосховища взагалі можуть стати рекреаційними зонами.

А промисловикам замість дивних акцій під Кабміном варто було б сідати за стіл та домовлятися про гру за правилами. Бо ситуація з величезним виловом риби без зариблення, сплати податків і думці, що за все заплатять з бюджету, всіх нас приведе до катастрофи.