site.ua
член клубу
Судний час не настане до тих пір, поки не
битимуться дві величезні армії, які зазнають
великих втрат і при цьому будуть сповідувати
одну і ту ж віру.
Мухаммад

Наприкінці року президент України Петро Порошенко підписав указ, згідно з яким Україна надає гуманітарну допомогу ряду країн, серед яких і Ємен. Що ж такого сталося у країні Близького Сходу, що змусило українську владу надавати гуманітарну допомогу далеко не найближчій державі світу?

Розділ Перший. Смерть.

Ємен важко назвати спокійною територією. Колись роз’єднана, ця країна навіть через десятки років після об’єднання не стала до кінця мирною. Конфлікти виникають на релігійному підгрунті: частина країни заселена шиїтами, інша ж - сунітами. Несхожість течій, а також певна зацікавленість інших країн у привілейованому становищі одних відносно інших провокували сутички та громадянські війни роками.

Найближчими до наших днів і безпосередньо передумовами сьогоднішньої війни є процеси, знані як “Конфлікт в Сааді” (на честь північної мухафази - адміністративно-територіальної одиниці), що розпочалися у червні 2004 - тобто майже 15 років тому. Лідером радикальних шиїтів став Хусейн Баддрудін аль-Хусі.

Хусейн аль-Хусі

Син священнослужителя, що проповідував зейдизм (одну з найстарших ісламських правових та богословських течій шиїтизму), він змолоду брав участь у визвольних рухах та, згідно з деякими даними, мав близькі стосунки з шиїтськими лідерами у Ірану та Лівані. Аль-Хусі оголосив себе імамом (головою релігійної общини) і проголосив створення емірату, після чого почав переховуватися в горах. Влада Ємену звинуватила його в поширенні релігійної єресі, що сіє міжконфесійну ворожнечу і підриває соціальну безпеку в країні. Однак спроба арешту аль-Хусі закінчилася конфліктом - початком нового кола смертей та болю.

18 червня 2004 року відбулася спроба арешту самопроголошеного імама, що закінчилася невдало. Протягом літа війська уряду боролися з повстанцями на півночі країни, тоді загинуло від п'ятисот до тисячі осіб. Влада Ємену оголосила велику нагороду за заколотника, однак справа вирішилася інакше: смертю шиїтського лідера - 10 вересня 2004 року Міністерство Внутрішніх справ Ємену оголосило про вбивство аль-Хусі. Однак це не припинило конфлікт.

Сутички між урядом та хуситами - так тепер себе називали заколотники - тривали. Повстанці відхилили помилування, і до 2008 року виникали нові і нові сутички, що приводили до величезної кількості жертв. Лише протягом травня 2008 року було вбито тисячу урядових солдатів.

З 2009 року уряд розгорнув потужну військову операцію на півночі, що отримала назву “Вигоріла земля”. Однак конфлікт не лише не скінчився, але й набув міжнародного характеру.

У листопаді 2009 року хусити перетнули кордон Саудівської Аравії і вбили прикордонника, також захопивши кілька сіл. Проблема вийшла за рамки внутрішнього збройного конфлікту. Смертей ставало все більше - тепер і з саудитської сторони. Королівство вступило в конфлікт.

Революція в Ємені

У 2011 році на хвилі Арабської весни у Ємені спалахнула революція - також названа Революцією Гідності. Люди протестували проти чинного президента, що був при владі з 1978 року (посади мали різні назви, змінювалися та скасовувалися, однак Алі Абдалла Салех керував країною 34 роки), і внаслідок сутичок між революціонерами та ослабленими урядовими військами було втрачено контроль над п’ятьма провінціями, а президент подав у відставку. Проте на цьому нещастя країни не скінчилися. Те, що починалося як боротьба проти диктатури та застою влади, закінчилося війною.

Розділ Другий. Війна

Найбільш гостра фаза протистоянь розпочалася у країні у 2014 році. Хусити захопили місто Амран. Розпочалися акції протесту, що мали на меті повалення уряду. Градус конфлікту підвищувався і осінь Ємен зустрів втягнутим у війну. Хусити заходили у міста, не зустрічаючи опору, а також захоплювали військові бази. У січні наступного року було викрадено главу адміністрації президента; до конфлікту вступила Аль-Каїда та ІДІЛ. Протести проти влади і вимоги змін до конституції перетворилися на справжню бійню.

У лютому хусити висловили ультиматум владі, що полягав у необхідності сформувати новий уряд протягом трьох днів. Однак влада Ємену на це не пішла, тож уряд разом з президентом були захоплені, а натомість сформована Президентська рада, що мала керувати країною протягом року.

Можливо, хуситам і вдалося б перемогти, якби Саудівська Аравія, стурбована конфліктом у сусідній країні та заявами лідерів повстанців, які обіцяли захопити Мекку та Ріяд, не оголосила про інтервенцію в Ємен, що була підтримана іншими арабськими країнами: ОАЕ, Кувейтом, Бахрейном, Катаром, Йорданією… З вторгнення сусідніх країн розпочався новий виток міжнародного конфлікту, який ми називаємо війною у Ємені.

Інтервенція, у найкращий традиціях світової історії, отримала гучну назву - “Буря рішучості”. Першим постраждало від бомбардування місто Сана, де розташовувалася авіабаза. Були також знищені об’єкти ППО. Загалом за час цієї операції зафіксовано близько двох з половиною тисяч авіанальотів. Операція завершилася, а на зміну їй прийшла нова - покликана захистити цивільне населення від тероризму - “Відродження надії”. Хоча назва і досить кінематографічна, збройні дії вирізнялися жорстокістю: коаліційні сили здійснювали обстріли шкіл та автобусів з використанням бомб з лазерним керуванням, блокували порти тощо.

Наразі війна триває. Точні людські втрати оцінити неможливо, однак кількість жертв оцінюється у десятках тисяч: від 60 до 80 тисяч загиблих у Ємені, серед яких понад шість тисяч цивільного населення; близько 500 осіб було вбито у Саудівській Аравії. Кількість поранених сягає майже 50 тисяч.

Війна потребує коштів. І якщо Саудівська Аравія фінансує свої операції з власного бюджету, то цілком закономірним є питання, звідки знаходяться кошти на тривалу війну у хуситів. Вони не контролюють нафтові родовища Ємену; бізнес, який міг би сплачувати податки, відсутній. Влада Ємену неодноразово стверджувала, що хусити отримують підтримку з боку Ірану - шиїтської держави, що є фактичним вигнанцем серед інших мусульманських країн. Цікаво, що аль-Хусі навчався у Ірані - в рамках програми освіти для релігійних студентів. Відомо, що іранські субмарини та військові кораблі присутні у морських кордонів Ємену - нібито для боротьби з піратством. Підтримка Ірану не є офіційною і заперечується на державному рівні, однак свідчення підтримки хуситського руху існують.

У контексті підтримки Іраном однієї з воюючих сторін варто звернутися і до питання, чи стоїть хтось за арабською коаліцією - наприклад, непримиренний ворог Ірану - Сполучені Штати Америки. Дійсно, адміністрація Обами надавала консультації саудитам; також США, разом з іншими країнами НАТО, надавали допомогу коаліції - зокрема, у сфері розвідки. Зі зміною президента США свою підтримку не зупиняли, однак запекла боротьба та людські страждання змушували Конгрес підіймати питання про припинення допомоги Саудівській Аравії, однак безуспішно. Джаред Кушнер, зять Трампа, вів переговори стосовно продажу зброї Саудівській Аравії.

Президент США Дональд Трамп з принцем Мухаммедом ібн Салманом

Однак нещодавно світ сколихнула новина про вбивство журналіста Джамаля Хашоггі, за яким нібито стоїть принц Мухаммед ібн Салман, - і це змінило погляди світу як на Саудівську Аравію, так і на війну у Ємені загалом.

Однак якщо прийняти за істину підтримку Іраном хуситського руху та залежність єменських повстанців від більш розвиненої та воєнізованої країни, питання залежності Саудівської Аравії від Сполучених Штатів є дискусійним. Чи дійсно країна, що є першим у світі експортером нафти, так сильно залежна від думки Конгресу та світової спільноти? Країна з чотирнадцятим ВВП у світі, член Великої Двадцятки є достатньо самостійним геополітичним гравцем на карті світу.

3 червня 2016 року генсек ООН Пан Гі Мун включив саудівську коаліцію до чорного списку організацій, що порушують права дітей. Згодом це рішення було скасовано: менше, ніж за тиждень. Пан Гі Мун визнав, що виключення з цього списку Саудівської Аравії було здійснено під тиском: країна та її прибічники шантажували ООН припиненням фінансування програм, націлених на допомогу дітям у Палестині, Південному Судані тощо. Невідомо, чи насправді шантаж був таким - а не, наприклад, економічним, але так чи інакше навіть найбільша світова міжурядова організація була вимушена змиритися з діями Саудівської Аравії в Ємені.

Самі ж єменці багато в чому підтримують хуситів. Воно й не дивно: якщо твою школу обстріляли літаки Саудівської Аравії, вбивши твоїх однокласників, на чий бік ти б став? “Смерть Америці, смерть євреям” - такі гасла лунають на єменських вулицях і такі написи на стінах їхніх міст. Вони не сумніваються у причетності США до аравійських авіаударів.

elpais.com

Війна зміцнила хуситів. Вони починали як шиїтський рух, а наразі контролюють частину країни, хоча й меншу, ніж на початку інтервенції. Вони користуються природною народною підтримкою: хай би які погані були наші, але вони наші. Важко сказати, як слід розглядати цю війну, однак називати її громадянською, певно, все ж малодушно - особливо нам, українцям, які знають, що подекуди намагаються приховати за цим терміном.

Розділ Третій. Мор

Війна завжди має багато наслідків. Знищення комунікацій, системи охорони здоров’я і блокади призвели до того, що хвороба, яка фактично зникла в цивілізованому світі, спалахнула в Ємені. З 2016 року в країні спалахнула епідемія холери.

Випадки захворювання були зафіксовані у 15 мухафазах, однак у лютому 2017 року кількість хворих і темпи поширення почали зменшуватися. Повідомлялося, що загинуло 129 осіб.

Однак хвороба набирала обертів. Протягом травня загинуло близько шестисот осіб. ЮНІСЕФ та ВООЗ назвали цей спалах холери найстрашнішим у світі. Повернення хвороби пов’язують з зупинкою каналізаційної системі в столиці Ємену: представники Червоного Хреста відзначали, що квітнево-травневий спалах почався через десять днів після того, як перестала працювати каналізація.

Зараження холерою станом на 27.08.2017, дані ВООЗ

Задля допомоги цивільному населенню об’єдналися більше 50 організацій. Проводилися навчання медичного персоналу стосовно того, як лікувати холеру; було відкрито 36 центрів допомоги. Близько 700 тисяч людей, що мали підозрілі симптоми або могли захворіти, пройшли лікування. Однак незважаючи на зусилля міжнародних організацій, з квітня 2017 по липень 2018 року від хвороби загинули 2300 осіб.

Міжнародні організації покладають відповідальність на сторони конфлікту. Серед причин називають відсутність можливості повноцінно харчуватися, колапс водоочисних систем та майже повне зникнення системи охорони здоров’я в Ємені. Червоний Хрест та ООН назвали ключовими причинами епідемії блокаду та бомбардування, що проводилися коаліцією, фактично, звинувативши у поширенні захворювання Саудівську Аравію та її союзників. Член організації “Лікарі без кордонів” заявив, що коаліція здійснила обстріл центру організації у червні 2018.

Єменський хлопчик, хворий на холеру, зі своїми батьками. ©️ ICRC

Беззаперечним є той факт, що хвороба, яку людство подолало очищенням питної води, повернулася в сьогодення епідемією саме у зв’язку з війною. Однак навіть спалахом холери та постійними бойовими діями проблеми цивільного населення не вичерпуються.

Розділ Четвертий. Голод

“Найгірший голод за сто років” - так охарактеризувала гуманітарну катастрофу в Ємені ООН. З 2016 року і дотепер у країні триває голод - настільки масштабний, що достеменно невідома навіть загальна кількість загиблих.

foxnews.com

Саудівську Аравію звинувачують у використанні голоду як зброї війни, вказуючи на те, що коаліція під її командуванням здійснювала обстріли ферм, заводів харчової промисловості, рибацьких човнів. Блокада, що здійснюється Саудівською Аравією, призводить до того, що населення, що і так було одним з найбідніших на півострові і в регіоні в цілому, не отримує продуктів харчування та гуманітарної допомоги.

The Economist пов’язував голод з ще одним фактором: виробництвом кату - рослини, що визнана наркотиком. Вирощування та споживання кату є елементом культури - однак також є й засобом заробітку. За інформацією того ж видання, виробництво наркотику знаходиться під цілковитим контролем хуситів, з якого повстанці також отримують кошти на ведення бойових дій.

Навіть з тих портів, що контролюються хуситами, неможливо доставити їжу у регіони - насамперед, через обстріли. ЮНІСЕФ також стверджувала, що обстріли нерідко націлені на систему водопостачання.

Результатами таких дій стала шокуюча кількість загиблих. Від голоду померли близько 85 тисяч дітей - кількість загиблих дорослих є невідомою. За оцінками 2016-2017 року, за день помирали близько 130 дітей. Понад 3 мільйони дітей та вагітних і годуючих жінок страждають від недоїдання. В умовах ізоляції деяких регіонів безсилі навіть міжнародні організації.

Прикметно, що в блокаді брали участь США. Це є однією з форм допомоги Вашингтону своїм союзникам. З 2015 року поблизу Ємена присутній контингент військово-морських сил Сполучених Штатів. Виступаючи як миротворці і арбітри, вимагаючи пропускати гуманітарну допомогу, вони все ж продовжують допомагати зброєю та розвідданними. Навіть враховуючи зменшення прямої ролі у блокаді, ембарго, накладене США та коаліцією, призвело до того, що 80% населення Ємену потерпають від відсутності питної води, їжі та ліків.

Такі шокуючі новини з Ємену нарешті змусили світову спільноту звернути увагу на те, як “черговий близькосхідний конфлікт” перетворюється на гуманітарну катастрофу. Журналісти та захисники прав людини поступово добиваються свого: вчорашні союзники Саудівської Аравії поступово вимушені змінювати свій політичний курс під тиском громадськості. Американський сенатор Кріс Мерфі поклав відповідальність на Сполучені Штати за співучасть в гуманітарній кризі в Ємені, заявивши: "Тисячі і тисячі людей в Ємені сьогодні гинуть. Цей жах викликаний частково нашим рішенням сприяти бомбардувальній кампанії, яка вбиває дітей, і схваленням стратегії Саудівської Аравії в Ємені, яка навмисно використовує хвороби, голод і позбавлення людей гуманітарної підтримки як тактику”.

©️UNICEF

Використання голоду як зброї дає підстави світовим оглядачам порівнювати ситуацію у Ємені з Україною і Голодомором. Використання людських страждань і дитячих смертей задля зламування національного духу і забезпечення власного панування - так бачать ситуацію багато журналістів та активістів. Порівняння з Голодомором моторошні і викликають мурашки: те, що було диким ще у тридцяті роки минулого століття, для когось є реальністю і сьогоденням; методи, рішуче засуджені прогресивною частиною світової спільноти, продовжують використовувати у жорстоких політичних цілях як великі країни, так і повстанські рухи.

Допоки увага більшості світу прикута до Сирії, у Ємені розгортається, можливо, найбільш трагічна історія найближчих десятиліть, що нагадує апокаліптичне пророцтво. Смерть, війна, хвороби, голод - все це не просто страшні слова, це реальність для людей у ХХІ столітті. Світова політика стає все більш цинічною та жорстокою; відкриті, “чесні”, оголошені війни - минуле, що зникло. Боротьба за панування стає все більш прихованою: руками інших країн, організацій - але і більш масштабною.

Третьої світової не буде: вона відбувається прямо зараз - у Ємені, Сирії, Україні…

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація