Завжди треба пам'ятати, що російська пропагандистська машина на десятки років попереду нас. Це машина, яка роками і десятиліттями відшліфовувалась і (само)вдосконалювалась. Від підготовки підгрунтя для окупації України в 2014-му до коронацій Януковича і Зеленського — це все вона. Це вона майстерно пошила в дурні всю країну (весь світ, якщо відверто) кейсом «символа нації і незламної героїні» Наді Савченко.
І от наймастерніша в галузі (військової) пропаганди країна от так раптом взяла і втратила свої канали в Україні, да? Розумний, мудрий і кмітливий Зеленський переграв світових лідерів в інформаційній війні? Людина, яка все життя випускала продукцію, яка теж є продуктом російської пропаганди (малоросійська жвачка «Свати» і україноненависницький «Квартал-95). Зеленський, який більш проросійський ніж сам Медведчук. Бо на відміну від Медвдечука, для якого руський мір — це бізнес-проект і службова необхідність, для Зеленського це життя. Він в це вірить. Він прожив в Росії більшість життя. Кращі роки. І ця людина неістово бориться з руським міром? І перемагає? Дуже правдоподібно (насправді ні).
Є більш притомне пояснення тріумфальному закриттю каналів Медведчука. Скоріш це красивий перехід рос.пропаганди в новий формат, на якісно новий етап розвитку. А 112-ті, Ньюсвани і Зіки просто морально застаріли, а в Росії на поготові нові, більш ефективні і гнучкі методи пропаганди. От і красиво позбулись застарілих версій своїх термінаторів, ефектно розчавивши їх під гідравлічним пресом. А ми маємо повірити, що недолугий квнщик-українофоб може одним розчерком пера зрівнювати з землею медіа-імперії росії.
Все таки кейс Савченко нас нічому не вчить. А має вчити не вірити навіть в саму можливість легкої перемоги і не недооцінювати ворога.
Закриття каналів Медведчука — це, звісно, приємно. Хочеться вірити в цю казку. Але. Але, але, але...
