Лучше говорить по-украински, чем молчать по-русски

З давнього одеського анекдоту

«Цікавинки укрмови»

За доби турбулентності та очікуваного проросійського реваншу мова стає одним із засобів спротиву. Її варто «гострити», як самурай катану, як козак шаблю.

5ed2e4e7c96af.jpg


… На початку 2019 року під впливом одного зі своїх друзів-Могилянців, на тлі передвиборчих баталій та загострення ситуації в країні через навалу ЗЕленого цунамі, я став активно діяти на фронтах україномовної публіцистики (до того часу моя публіцистика була здебільшого англомовною і торкалася переважно фахових питань у сферах моїх професійних та бізнесових інтересів).

… Коли Ілько Лемко побачив перші чернетки моїх опусів, він зауважив сакраментальне: «Ну, як для технаря з Києва, Ви напрочуд гарно володієте письмовою українською мовою, але …». В цьому «але» було багато промовистих натяків :-), і я негайно засів за «гостріння своєї катани» :-)

5ed2e3163c028.jpg


А допомогла мені в цьому книга самого пана Ілька «Цікавинки укрмови».

На відміну від класичних посібників з правопису та практик мовлення, ця книга написана у вигляді цікавих новел. В них зібрано й цікаві анекдоти, що стосуються мови, і філософські роздуми (наприклад, нарис про Вінниченківську «українську ніжність» як символ культурного відродження, мовні архетипи колоніального минулого тощо), і практичні випадки з діяльності автора (який є письменником, краєзнавцем та знаним літературним редактором у Львові). Маючи величезну практику редагування текстів і взаємодії з письменниками та журналістами (зокрема на ТРК «Люкс»), пан Ілько наводить багато практичних порад щодо правильного мовлення, і зокрема щодо боротьби з атавізмами російської мови (як, наприклад, надмірне вживання прийменника ПО тощо).

Кожна новела книги починається з дотепного жарту чи анекдоту. А наприкінці книжки вміщено практичний українсько-російський етимологічний словник, де дотепно пояснюються відмінності між цими мовами та ментальністю народів (наприклад, чому українці беруть хабарі, а росіяни – взяткі тощо).

Згодом ця книга стала для мене джерелом для роздумів і спостережень. Наведу лише декілька мікро-новел-замальовок, що надихнулися матеріалами з книги «Цікавинки укрмови».

Замовлення – це не закази

На тлі пандемії коронавірусу й карантинних заборон в Україні бізнес – насамперед малий та середній – шукає нові бізнес-моделі та нові способи взаємодії з клієнтами. Багато хто намагається переходити в онлайн – навіть крамнички типу МАФів без свого веб-сайту, як зображено на світлині .

5ed2e2f74b0ae.jpg


Але ми повинні пам'ятати, що мова не йде на карантин. І тому в онлайні краще «робити замовлення», ніж «робити закази» :-)

З цього приводу мені згадалося важливе лінгвістичне зауваження Ілька Лемка, що він зробив у своїй книзі «Цікавинки укрмови» стосовно семантичної різниці між корінням цих слів: " … (в українській мові) ЗАКАЗАТИ – це означає "заборонити" "

За часів карантину нам не бракує заборон (заказів). В той же час, варто підтримувати свій рідний малий бізнес (якщо власник – не жлоб, звичайно) – замовленнями.

До речі, швидкий тлумачний словник в інтернеті також може стати в нагоді. Ось, наприклад, тлумачення стосовно нашої теми:

Замовлення
Заказ

Чайка на перехресті мов і часів

Днями я отримав величезне задоволення від прочитання дотепного й дуже вчасного нарису Майка Новосада про чайка-менеджмент і чайка-менеджерів — як у бізнесі, так і в українській політиці, де нинішній зе-ПреЗЕдент та його квартальний цирк демонструють апофеоз некомпетентності, себто того ж чайка-менеджменту.

І тут мене заскочила лінгвістична проблема – типова проблема тих, хто знається на декількох мовах однієї мовної родини. На кшталт того, що, скажімо, українці можуть впасти в ступор від сербського вислову vredne ikone (цінні ікони) – бо як же цінне може бути вредним?

Чи добродій із чудовим прізвищем Sraka (що значить "сорока" словенською мовою та деякими далматськими діалектами хорватської мови) напевно здивується від книпів, що можуть лунати до нього від деяких не надто культурних українців? Чи вштирення від того польского вислову nie zapomnieć, що насправді значить "не забувати"?

От так і та "чайка" опинилася на перетині мови поневолювачів (російської мови), і тих, кого вони намагалися (і намагаються) донині розчавити – вже більше ніж 300 років поспіль.

Львівські метри Ілько Лемко та Богдан Волошин допомагають нам глибше усвідомити ось цю "чайчину дилему"

В книзі "Цікавинки укрмови" Ілько Лемко цілком слушно нагадує, що ті птахи, яких ми звикли за часів русифікації називати "чайками" (птахи роду Larus, наприклад, Larus ridibundus), мають чудову українську назву "мартин".

В той же час, Богдан Волошин, відомий львівський письменник і мудрець, в одному зі своїх польових нарисів із циклу коронавірусних хронік ставить питання руба – "чайка" є й в українській мові :-) . Однак означає це слово зовсім іншого птаха (Vanellus vanellus) – в російській мові його звуть "чибис".

5ed2e5910474c.jpg

Таким чином, коли у Вічному місті ми спостерігатимемо, що хтось без поспіху обкраплює статую-монумент Вічного Цезаря, то ми маємо бути певними – це таки мартин :-)

А якщо ж, як Богдан Волошин, ми зустрінемо маленького чубатого красеня в прибережних зонах водойм чи на вологих заплавних луках, то тут без застережень ми матимемо справу з "чайкою" :-)

5ed2e59ce3661.jpg

А недолугим менеджерам треба давати по кумпалу – чи називатимемо ми їх "чайка-менеджерами" чи "мартино-менеджерами" :-)

І ще важливо пам'ятати наріжну тезу. У слов'янських націй, що не є ворожими до українців, без перекладів знають тлумачення слова k#rwa. І цим словом треба ганити недолугих організаторів (чи то чайка-менеджерів, чи то мартино-менеджерів).

А в російській мові такого слова ніколи й не було. :-)

Квиток і білет

5ed2e5ae69a00.jpg

Коли я потрапляю до громадського транспорту в Полтаві та зустрічаю там кондуктора, я стикаюся з місцевим колоритом та барвистим суржиком: "Покажіть Ваші білєтікі".

Тут виразно тхне Вєркою Сердючкою. Ці атавізми російської намертво вмонтувалися в мову прОстих лЮдей місцевості, де колись Веселий Мудрець (Іван Котляревський) фактично створив стандарт літературної української мови.

І через більш ніж 200 років після Котляревського Ілько Лемко у своїй книзі "Цікавинки укрмови" надає зауваження-порятунок від цієї хвороби мовлення:

"Квиток (буває) партійний або квиток, що засвідчує приналежність до організації, квиток на проїзд у будь-якому виді транспорту ….

Білет (буває) екзаменаційний, щасливий, лотерейний, кредитний, банківський".

Я сподіваюсь, що колись цей нАрід витягне щасливий білет, а кондуктори посеред просторів Дикого Поля стануть дбати про квитки пасажирів.

Про метафізику

Окрім того, в книзі "Цікавинки укрмови" є місце й для метафізичних тверджень.

…. Хаосом цікавиться не тільки інтелігентний хуліган із Києва (Митець, Лесь Подерев'янський у своєму романі "Таинственный амбал"). Ним цікавиться також інтелігентний хуліган зі Львова.

Ілько Лемко у своїй книзі "Цікавинки укрмови" зауважує: "Слово хАос з наголосом на першому складі – це у старо-грецькій міфології безмежний світовий простір, що являє собою суміш усіх стихій, а хаОс із наголосом на другому складі – це безладдя, невпорядкованість, сумбур, мішанина".

Якщо ми синтезуємо доробки обох метрів, відкривається дуже цікава перспектива. Власне, шлях Таємничого Амбала (або шлях вичавлювання генетичного спадку Голодомору в собі), що змальовує Митець, є фактично шляхом до
— Майстерного жонглювання хаОсом та ухилянь від вектору атаки Всесвіту
— Виходу до світу хАосу, де можлива зустріч із Богом-Творцем та Богом-охоронцем ладу (того самого хАосу) (*), з метою стати схожим на того, Хто створив нас — про це дуже потужно зауважує Митець у новелі "Амбал Александр" зі свого вищезгаданого роману; новелу у виконанні автора можна послухати тут:

В світі хАосу сплітаються п'ять колець стихій, як у класичному творі майстра дзен Міямото Мусасі.

Нам важко перемогти хаОс, але нам цілком під силу вийти до світу хАосу.

(*) Митець зауважує, що Таємничого Амбала, або Бога-Творця та/або Бога-охоронця ладу в різних релігіях звали різними іменами. Наприклад, в індуїзмі це був Шива.

Про самого Ілька Лемка можливо говорити дуже багато. Детальний нарис про нього від Zvonimir Visnjic "Ілько Лемко – Данте зі Львова" можна прочитати за посиланням.

5ed2e6211fdfe.jpg


Тут же я хотів би лише побіжно зауважити декілька найбільш цікавих фактів про нього:

1. Ілько Лемко був бунтівним очільником львівських хіпі в 1970-1980-х рр. (зокрема, він був легендарним Президентом Республіки Святого Саду – культурного осередку львівського андеграунду, що збирався колись в Святому Саду)
2. Він називає себе інтелігентним хуліганом, дитинство якого минуло в місці, де колись мешкав Дмитро Донцов, поблизу військової частини, службу в якій проходив ще Іван Франко
3. Під час уроків фізичної культури в школі він виконував фізичні вправи на шведській стінці, яку за 30 років до нього (впродовж своїх шкільних років) використовував Станіслав Лем.
4. Пан Ілько був лідером та гітаристом в групі "Супер-Вуйки", від якої шаленів увесь хипі-світ колишнього СРСР (і яка відродилася в 2011 р. після сорокарічної перерви).
5. Він жартома називає себе справжнім львівським батяром, оскільки за часів своєї молодості, через свою культурницьку (і деколи не дуже культурницьку) діяльність в львівському андергаунді, він мав адміністративні арешти й приведення до кожного з п'яти районних відділків міліції в м. Львові
6. Протягом свого життя він змінив 17 професій (з них три він опанував після офіційного виходу на пенсію, а саме: гіда-екскурсовода, редактора видавництва і перекладача).
7. В шкільні роки він мав не надто високі оцінки з гуманітарних дисциплін (мови, література, історія), але згодом став одним з найпопулярніших істориків-краєзнавців та гідів Львова, автором близько 20 книжок різної тематики та перекладів з польської та англійської мов
8. В свої майже 70 років пан Ілько зберігає творчу активність
a. Ним написаний сценарій для нового фільму, а також музика для нього
b. Він активно веде публіцистичну діяльність, регулярно видаючи есеї як на злободенні політичні теми, так і на теми з історії культури та музики (ось лише декілька посилань: https://zbruc.eu/node/91148, https://zbruc.eu/node/91047, https://zbruc.eu/node/90845)

Читаючи книгу "Цікавинки укрмови", я згадую старий одеський жарт як попередження про російський тоталітаризм і його зазіхання на український світ: "Лучше говорить по-украински, чем молчать по-русски".

Тож пропоную нам усім скористатися навігатором цікавинками укрмови від хранителя львівських старожитностей.

15-30 травня 2020 р.