У другому турі президентських виборів три чверті виборців проголосували за менше зло. Але, як справедливо зауважив Григорій Явлінський, «мале зло, перемагаючи більше, завжди стає злом ще більшим». Що, схоже, ми тепер і спостерігаємо.

Ми йдемо по шляху південноамериканських бананових республік. Їх прийнято називати республіками, оскільки деяка імітація виборів в них проводиться, хоча реально при владі зазвичай диктатори — самоси, трухільї, доки дювальє. У нас справа йде до того ж. Закони, протягнуті монобільшістю, спрямовані на зміцнення влади президента. Або на «обананення» України.

Вікіпедія стверджує: «Основні ознаки бананової республіки – значна нерівність у розподілі національного продукту, відстала інфраструктура, освіта і економіка, сильна залежність від іноземного капіталу, відносно висока інфляція, дефіцит бюджету і знижується курс національної валюти». IMHO, перелік не зовсім точний. Слід ще врахувати наступні характерні риси бананової республіки.

1. Домінування великого латифундійного поміщицького господарства. У Вікіпедії пишуть: «Сьогодні власне латифундії можна знайти тільки в Латинській Америці». З цього року латифундійна система з'явиться в центрі Європи. «Слуги народу» роблять для цього все необхідне. Замість розвитку фермерського землеробства, як, наприклад, в Польщі, проведена «Слугами» земельна реформа забезпечує придбання 10 тисяч гектарів «в одні руки». У нашій країні таких підставних «рук» можна організувати хоч сотню. В результаті вся земля, як свого часу вся промисловість, виявиться в руках десятка олігархів.

Щоб латифундії швидше формувалися, треба змусити дрібних власників продати свою землю. Для цього вирішили обкласти їх великими податками. А щоб латифундистам не було занадто накладно, оцінили землю за сміховинно низькою ціною, яка доходить до тисячі гривень за гектар.

Тим же цілям служать останні законодавчі ініціативи «Слуг»:

а) анулюється пряме положення про заборону продажу с/г землі іноземцям;

б) скасовується поняття «особливо цінні землі»;

в) держава повністю усувається від контролю за використанням с/г земель;

г) скасовується заборона на зняття верхнього родючого шару ґрунту;

д) скасовуються пільги для українських фермерів при покупці.

2. Різка соціальна поляризація. Злидні населення при непомірному багатстві купки господарів країни. Що ми спостерігаємо і в Україні. За невеликий проміжок часу Україна виявилася найбіднішою країною в Європі, маючи кілька одних з найбагатших в Європі громадян. Цей процес істотно прискорився за останні два роки.

3. Авторитаризм з тенденцією переходу до деспотичного або тоталітарному режиму. Згідно «Філософській енциклопедії», основні риси авторитаризму: концентрація і централізація особистої влади, зниження ролі представницьких інститутів; зведення до мінімуму опозиції, автономії політичних і громадських організацій; ієрархічний тип керівництва у всіх сферах життя суспільства; вимога безумовної покори; акцент на примусі.

У 90-ті роки було модним міркувати про баланс влади. Наводилися приклади цивілізованих країн, де законодавча, виконавча і судова влада незалежні і контролюють один одного. На жаль, роки комуністичного режиму сприяли насадженню рабської психології серед населення. І сьогодні істотна його частина мріє про українського Піночета. Що й дало владі можливість винайти український велосипед. У нас є ВР як законодавча влада з одного боку і дивна постать, названа «гарантом» всього на світі, президент. Ця фігура управляє фактично майже всім – армією, поліцією, судами.

Якусь противагу авторитарній владі повинні були здійснювати НАЗК, НАБУ, САП, ДБР, ВАСУ. Видимість незалежності судової гілки влади забезпечував Конституційний суд. З останнім Володимир Зеленський вирішив питання, як Олександр Македонський з гордієвим вузлом: взяв та й звільнив голову КС. Решта членів КС все правильно зрозуміли і більше не поспішають суперечити монаршій волі. Що стосується антикорупційних органів, то, щоб законно прибрати їх до рук, було вирішено внести зміни до Конституції. Вже склалася традиція: кожен український президент переробляє Конституцію під себе. Не став винятком і нинішній. Але Володимир Олександрович пішов і далі – вирішив не особливо заморочуватися з дотриманням норм діючої Конституції.

Навіщо слідство і суд, якщо можна використовувати санкції? РНБО (читай президент) повинен одноосібно приймати рішення, який телеканал має право мовити, який сайт повинен бути закритий. Все більше спроб взяти під контроль Інтернет. «Слуги» вирішили, що тільки вони можуть встановлювати, чим і як повинна займатися опозиція. Все правильно для бананової республіки: чим глибше падіння економіки, чим більші злидні населення – тим тугіше затягуються гайки.

Як бачимо, Україна впевнено рухається по шляху, вказаному Джорджем Оруелом. За канонами програмного документа "1984" вже створено Міністерство Правди. Двомислення завжди нам було притаманне. Елементи новомови звучать у виступах «Слуг народу». Чекаємо, коли ж нам доведуть необхідність створення Міністерства Любові.