370007004_2_729x547-729x425-1.jpg

В Кримінально-процесуальному кодексі України є стаття 17, в якій йдеться про презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини. П.2 каже про те, що «Ніхто не зобов*язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом».

Але, ймовірно, про це не знають органи Поліції та Прокуратури, які повинні в першу чергу дотримуватися закону. Може вони вчили їх, але забули. В Україні кожен підозрюваний, з моменту попадання в поле зору правоохоронних органів, займається лише тим, що намагається довести свою невинуватість.

Трохи не в рамках закону, чи не так? За нормами закону все повинно бути навпаки, Поліція та прокуратура повинна доводити винуватість, опираючись на докази отримані в законний спосіб.

Так 6 березня 2016 року був затриманий громадянин Любінський та під тортурами змушений був зізнатися, у вчиненні злочину. Під час затримання було порушено чи не всі права людини та громадянина України, але скарги на це дивним чином або не доходили до адресатів (шматувалися на очах у підозрюваного), або на них приходили стандартні відмовки. На шкалт «Нічого протизаконного у діях співробітників карного розшуку не бачимо».

Дружина Олексія Любинського, Олександра оббиває пороги усіх можливих правозахисних організацій, але з'являється відчуття, що доля громадянина нашої країни їх нецікавить. Бо тут нема впливових знайомих, та гроші викачувати неможливо. На зараз Олексій вже півтора року знаходиться за гратами, та майже втратив надію на щасливе майбутнє. Навіть на заяви під час судових засідань накладаються заборони, для нерозголошувань методів роботи правоохоронців.

Зі слів Олексія протягом усього часу з моменту затримання, він вже почав колекціонувати відписки від Жовтневої прокуратури, Запорізької обласної прокуратури, Генеральної прокуратури, Уповноваженого по правам людини Верховної Ради України, та навіть ООН.

Порушень у цій справі дуже багато, і ось лише деякі з них.

По перше, це саме затримання. Затримали 6 вересня, але у всіх процесуальних документах фігурує дата 9 вересня. Тобто три дні людини не було ніде! З Олексієм три дні поліціянти творили все, що заманеться. А потім вирішили оформити затримання на 9.09.2016 р.

Аж тут з'являється відео допита, на якому Олексій заходить до якогось кабінету та розказує, як вбив двох людей. З запису видно, що це не приймальня світських гостей, а голос поза кадром схожий на деяких працівників поліції. А саме цікаве, що на відео є дата! 08.09.2016! Як людина, яку вони нібито затримали на наступний день, з виглядом неначе с підвалу може знаходитись у цей час у даному кабінеті? Як пояснює Олексій, відео знімалося коли йому вже надали необхідну мед. допомогу для красивого відео.

Про надання інформації про затримання, рідним та адвокату не могло бути і мови. Адже по документах його затримали на наступний день. Спати давали по годині на добу між тортурами та тицянням у лице листком з історією, яку він повинен був розказати усім, починаючи від дружини, та закінчуючи суддею. Усі заяви, прохання, та скарги ігнорувались словами «Богу поскаржся, він почує». Отак працюють в Головному Управлінні Карного Розшуку.

9 вересня гр. Любінського посадили до машини та повезли до Головного Слідчого Управління, яке знаходиться на вул. Матросова 29 на зустріч з слідчим. Слідчий почувши скарги та прохання кинув коротке «розберемося» та повіз Олексія на суд. мед. експертизу. Разом з співробітниками карного розшуку змусив здати кров, слюну та інші аналізи. Після такої «прогулянки» в кабінеті слідчого забрали одяг та навіть зараз рідним нічого не повідомили.

Під час бесіди зі слідчим Олексій розповів про всі обставини справи та вказав на людину, яку за його думками, потрібно шукати. надав своє алібі. Після дозволу від слідчого йти додому, за дверима його зустріли ті ж «опери», та надівши кайданки і погрожуючи зброєю потягли до машини на виховну бесіду. До ранку 10 вересня Олексія тримали в машині працівників розшуку та пояснювали, що розповідати треба те, що вивчив, а не те що хоче. Після бесіди знов повели до слідчого, де вручили підозру та нарешті викликали адвоката. Але зателефонувати навіть в присутності адвоката в нашій країні можливість тільки для обраних, хоча КПК гарантує її для всіх.

На суді, де обирали запобіжний захід, з'ясовується, що поки хазяїн квартири у тимчасовому «відрядженні», до квартири навідувались працівники поліції, та мабуть про двері вони не чули, бо зашли через виломане вікно. У більшості громадян виникли сумніви що до законності діянь представників правоохоронних органів, які бачили їх у той день, але суддя зробила вигляд, що не почула. Як не почула і скарг від Любінського, на незаконне затримання і тримання на голому бетоні у підвалах.

А як суддя могла почути, якщо слідчий і прокурор в один голос кричали, що це вигадки. І перевірку за даними фактами не призначила. А навіщо? У судді нема ж підстав не вірити у чесність прокурора та слідчого. Або хотіла призначити та просто забула. Всі ж ми люди. Та ще один цікавий момент полягає у тому, що обвинувачення будується лише на показах двох чоловік, яким Олексійнібито розповідав про вбивство. Але цих «свідків» і слід захолов після написання показань.

Співпадіння? На суди вони не з'являються, поліція їх знайти не може, і виникає питання : а чи існують ці люди насправді? І якщо існують, чому вони переховуються від правосуддя? Залякали? Так правоохоронні органи створені не залякувати людей та не фабрикувати справи за для показника, а для справедливого та неупередженого розслідування. Тож чи відповідають ці працівники своїм посадам? Чи реформа в МВС тільки на папері?

Більше року вже тягнеться судовий розгляд цієї справи, та у представників обвинувачення постійно виникають якісь проблеми. Або свідки не приходять, або прокурора міняють і новий прокурор приходить на засідання з нерозумінням в очах, або хтось хворіє. Тільки обвинувачуваний з захисниками завжди присутні і намагаються достукатись до здорового глузду судді, вказуючи на незаконність доказів, які за законом не можуть бути долучені до справи, на незаконність слідчих дій чи їх відсутність, та просто на логіку.

Доки прокурори, слідчі та судді будуть спати спокійно, не думаючи, про тих хто страждає через їх незаконні дії, доки в наші країні про верховенство права чули лише деякі з правозахисників, доти наші СІЗО будуть заповнені невинними людьми. Доти правозахисні організації будуть битись об стовп беззаконня судової системи.

P.S Співробітники, що беруть участь у фальсифікації даної справи:
Слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області капітан поліції Слюта Сергій Вікторович;
контроль – заступник начальника СУ ГУНП в Запорізькій області Козар В.С .;
заступник прокурора Запорізької області Чорний Петро Анатолійович призначив групу прокурорів кримінального виробництва – прокурора відділу процесуального керівництва Куца І.Г., Кузьмічев Ю. Ю., Хрущ П.В.;
заступник начальника ГУНП у Запорізькій області полковник поліції Гребенніков Александр Петрович призначив слідчих – капітана поліції Слюту С. В., старшого лейтенанта Накалюжную О.В., старшої лейтенанта Лебзяка В. В., старшого лейтенанта Азарова О.В., майора Іванова А.В., підполковника Ханаєву М.А. Старшим слідчої групи визначено Слюта С.В.
Прокурор області Романов Валерій.
Начальник Поліції Золотоноша Олег

http://pero.org.ua/rozsliduvannia/bez-vyny-vynuvat...