site.ua
топ-автор

Його ще декілька років шукали у всій Європі, про його зникнення писала європейська та американська преса. Проте на той час він уже декілька років лежав у сирій землі безіменної могили на Лук’янівському цвинтарі.

Вільгельм Габсбург народився 10 лютого 1895 року в портовому місті Пула (сучасна Хорватія) в родинному маєтку австрійських архікнязів Габсбургів-Лотаринзьких.

В 14 років він втік з дому та подався в українські Карпати, де познайомився із побутом місцевих жителів і назавжди закохався в українську культуру. Згодом ця любов і стане для нього фатальною.

Після того, як Габсбург закінчив Військову академію у Вінер-Нойштадті із званням ріттмейстра (сотника), його призначають в 13-й уланський кавалерійський полк, укомплектований здебільшого українцями.

Серед українських військових він вивчає нашу мову, культуру та побут. Один з друзів подарував йому українську вишиванку. Саме тоді архікнязь бере своє друге ім’я - Василь Вишиваний. Він дедалі глибше занурюється в життя українців і навіть пише вірші українською мовою.

Трохи пізніше він не лише встановлює зв’язки з Українськими січовими стрільцями, а й рятує військове формування від ліквідації після того, як польські легіони зрадили австрійців, перейшовши на фронті на сторону Росії.

У вересні 1917 року він прибуває до Львова, де від імені імператора Австро-Угорщини вітає митрополита Андрея Шептицького, який щойно повернувся із російської неволі. Вони стають добрими друзями. Шептицький бачить за молодим Габсбургом провідну роль українського монархічного руху і вважає його головним претендентом на престол.

Згодом Василь Вишиваний бере участь у переговорах у Бересті, результатом яких стало підписання мирного договору між УНР, Австро-Угорською, Німецькою, Османською імперіями, Болгарським царством.

Очільник куреня Українських січових стрільців, він бере участь в успішних боях проти більшовиків у Херсоні, Нікополі, Запоріжжі, Дніпрі, Кропивницькому. Живе при цьому у надзвичайно скромних умовах: в Херсоні він оселяється у залізничному вагоні, а в Кропивницькому - в селянській хаті на околиці міста.


Василь Вишиваний у компанії Петра Болбочана

Після Української революції 1917-1921 років архікнязь опиняється у Відні, де живе дуже скромно. На українських зібраннях за спогадами сучасників “стояв десь у кутку в мундирі української армії, у сірій солдатській шинелі”. Будинок йому допомагає придбати митрополит Андрей Шептицький.

Він пише вірші українською мовою, а свої погляди на відновлення Української держави відображає у програмній статті “Як будувати?”. Виступав проти всіх окупантів України: росіян, поляків, румунів, частково - німців.

При цьому від нього відвертаються рідні, що були відкритими полонофілами. Батько архікнязя Карло-Стефан Австрійський публікує заяву про те, що з політичних мотивів розриває зв’язки з сином-українофілом, фактично позбавляючи його спадщини. Вишиваний у свою чергу публікує відповідь: Габсбурги і без того століттями шкодили українському народові, своїх поглядів він не поступиться.

Визнаючи себе політичним українцем, Василь Вишиваний опікується українськими емігрантами та колишніми військовими, видає українську газету.

Є різні суперечливі здогадки про ставлення Вишиваного до того, що коїлося у Третьому Райху, але достеменно відомо, що, проживаючи у Відні, архікнязь весь час перебував під наглядом гестапо. Окрім іншого, в роки Другої світової Вільгельм Габсбург співпрацює з французьким рухом опору. Він також надавав інформацію про пересування німецьких військ британській розвідці.

Після війни, у 1947 році в радянській зоні окупації Відня Вільгельма Габсбурга заарештовує контррозвідка Союзу за звинуваченням у співпраці з ОУН та західними розвідками. Його допитують, нелегально переправляють до Києва. Далі допити у сумнозвісному енкаведистському стилі продовжуються у Лук’янівській в’язниці. Впродовж півроку його щоденно допитували, переважно вночі, позбавляючи сну. Зрештою, його засуджують до 25 років позбавлення волі у Володимирському централі. Однак він помирає в Києві.


На цій світлині видно, як змінився Василь Вишиваний лише за декілька місяців перебування у Лук'янівській в'язниці. Посвідчення зліва було видане Габсбургу в 1947 році, а фото зліва було зроблено вже у Києві - в 1948-му, незадовго до його смерті.

Василь Вишиваний загинув 18 серпня 1948 року. Офіційно - від туберкульозу. Але чи міг він дійсно вижити в тих умовах?

Наразі достеменно невідомо, де саме поховано Вільгельма Габсбурга. І навряд чи нам колись вдасться це з'ясувати.

https://www.facebook.com/kavun.gala/posts/31944427...

Детальніше про життя, військову звитягу і поетичну творчість Василя Вишиваного читайте у матеріалі:

Вибрав бути українцем, або Як Україна ледь не стала монархією


Архівні світлини в Instagram: @unrukraina

Освітній історичний проект в Telegram: @unrukraine


gala.kavun
Gala Kavun

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація