site.ua
член клубу

У 2014 році на Херсонщину повернулись соколи. За 16 років, які я жила і росла там, жодного разу не бачила сокола. І потім, впродовж багатьох років, коли поверталася, також їх не зустрічала. Влітку 2014 на полях їх було повно. Десь у мене є світлини, як вони літають поміж комбайнами, що збирали зернові.

Коли орки захопили Крим і підступали до Херсонської області, одна людина сказала мені, що Херсонщина знаходиться під таким собі білим куполом, який захищає її, зокрема і від атаки росіян. Я повірила. Дуже хотілося вірити, що все буде добре, коли місто, де жили батьки, окопувалося, а за вікнами весь час лунали тренувальні сирени. Коли з кожним разом ставало все страшніше. Коли окупанти розмістили на новоутвореному кордоні танки, а потім "Гради", а потім "Буки", а потім "Урагани"... А потім навели їх на мій дім.

Одного разу, їдучи до Херсона на потяг, неподалік від міста ми побачили неймовірне видовище. В небі пілоти двох літаків виконували фігури вищого пілотажу. Раптом з поля злетіли два соколи і різко кинулися назустріч літакам. Сонце відблискувало на крилах птахів. Пернатих і залізних. Вони літали, то знижуючись, то вивищуючись, ховаючись в променях сонця і одне за одним. Це тривало лише декілька миттєвостей, але серце встигло скрутитися і підійти до самого горла.

Ми поїхали далі, а соколи залишились десь там, у небі, гратися з літаками. Я подивилась на дорогу. Перед нами їхали вантажівки з військовими. В одній з них хлопець скраю, спершись на автомат, дивився на наше авто. Я підняла руку і помахала. Військовий посміхнувся і навзаєм помахав автоматом.

Не титани, а прості українські військові - тоді ще в різностроях - в небі і на землі тримали білий купол над Херсонщиною.

Дякую.

https://www.facebook.com/kavun.gala/posts/25847842...

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація