Мені подобається, з яким завзяттям українці у всьому світі встановлюють пам'ятники Шевченку. Він є в Вашингтоні, Копенгагені, Римі, Буенос-Айресі. Українці створили найдосконалішу систему маяків. Це ж не тільки наше культурно-мистецьке «я тут був». Це ще й нагадування, що нашого цвіту – по всьому світу.
Вільнюс – це місто, в якому за монументом Тарасу Григоровичу можна міряти відстані: напівдороги додому, сім хвилин до вокзалу тощо. Знаходиться він тут в самому центрі, за декілька десятків метрів від святині святинь – Брами Світанку. А де ж йому ще знаходитись…
Пам'ятник був створений скульптором Vitalijus Andrijanovas та відкритий у 2011 році.
Він дуже відрізняється від, скажімо, тбіліського ТГШ — старшого, замисленого, з поглядом крізь віки. У Вільнюсі Тарас Григорович – молодий. Дивиться в далечінь, теж крізь століття, але якісь майбутні століття. З надією. І це не дивно, бо ж в молоді літа він жив тут впродовж півтора року.
