Останні дії Юлії Тимошенко дозволяють говорити, що лідер «Батьківщини» йде на відновлення «широкої коаліції» не лише з колишніми «регіоналами», які тепер розкидані по різних політичних проектах. З огляду на розмах дій, можна припустити, що її партнери засідають в Кремлі.

Коли минулого тижня біля стін Національного банку вирували організовані, спрямовані та інформаційно підживлювані протести «ошуканих вкладників» банку «Михайлівський» (насправді вони є інвесторами, які вкладали кошти під ризиковані проценти) Юлія Тимошенко гучно виказувала їм підтримку. Проте робила це з парламентських кулуарів, а не серед протестуючих. У подібній обережності немає нічого дивного, оскільки лідер «Батьківщини» чудово розуміє: необдумані кроки у нинішній непростій ситуації можуть обернутися серйозними проблемами. Вона напружено працює, шукаючи зручної для себе можливості піднятися в атаку проти влади.

Схема дій з розхитування ситуації доволі проста: голову правління Національного банку Валерію Гонтареву атакував Сергій Тарута, депутат-мажоритарник, обраний на Донбасі. Кілька років тому – офіційний спонсор Юлії Тимошенко, учасник її персональної програми з «перевиховання олігархів». В українських реаліях фінансова криза 2008-2009 років зробила Таруту з мільярдера мільйонером, який в останні місяці став хлопчиком на побігеньках у Тимошенко. Він озброєний «смертельною соціологією», яка стверджує, що 98% громадян України не довіряють Гонтаревій. Штучність та маніпулятивність цих даних очевидна будь-кому, хто має хоча б мінімальні уявлення про соціальну комунікацію та пам'ятає, що громадяни не обирають головного банкіра країни.

Після ухвалення закону про захист ошуканих вкладників Тимошенко почала критикувати Валерію Гонтареву за очищення банківської системи. Мовляв, голова правління Нацбанку обслуговує інтереси Порошенка, і вони разом планують вивести 350 мільярдів гривень до офшорів. Від цієї цифри волосся має встати дибки у мільйонів громадян України, яким невідомо про те, що подібну суму неможливо перевести будь куди поза увагою міжнародного фінансового моніторингу. Проте Тимошенко і далі продовжує маніпулювати гучною інформацією. Мета її дій виглядає зрозумілою. Очевидно, політик, у якого є достатньо високі рейтингові показники, намагається дестабілізувати ситуацію в країні та постати в ролі єдиної рятівниці нації.

Тимошенко розраховує не лише на ошуканих вкладників, для задоволення інтересів яких держава виділила 1,2 мільярди гривень, урізавши інші соціальні витрати. Юлії Володимирівні стануть в пригоді її партнери з партій «За життя» та орієнованої на «Газпром» частини «Опозиційного блоку». Тут точкою спільного дотику з колишніми регіоналами стали вимоги Тимошенко зменшення тарифів, що передбачає відмову від задекларованої державою орієнтації на європейські газові (NCG+) та вугільні («Роттердам+") хаби. Українцям пропонують просту та зовні привабливу конструкцію – російський газ напряму від "Газпрому" дешевше ніж європейський реверс, а ціну газу та вугілля українського походження варто визначати від собівартості видобутку.

Втім, яскрава обгортка лише приховує вади цього "троянського коня" — повернення до прямих контрактів з "Газпромом" суттєво послабить позиції України в Стокгольмському арбітражі (нагадаю мова йде про 30 мільярдів доларів), а фіксація низьких цін на українські газ та вугілля означатиме подальше зниження власного видобутку та посилення енергетичної залежності від Росії та поставок антрациту з ОРДЛО.

Тимошенко добре знає ситуацію в українській енергетиці, тому не варто дивуватися в разі сильних морозів поширенню інформації про можливі віялові відключення поставок електроенергії. Зразу кілька ТБ-каналів готові у цій ситуації транслювати необхідні меседжі "Батьківщини". Безсоромна спекуляція "сердечників" та їхніх хай і ситуативних, але мотивованих союзників на рівні соціального забезпечення громадян має на меті створення передумов для соціального вибуху. Юлія Тимошенко вчергове бере на озброєння більшовицький принцип "Чим гірше – тим краще". Її тактика у цих питаннях незмінна вже протягом тривалого часу: коли лідер "Батьківщини" в опозиції, вона демонструє картинки апокаліпсису, що наближається. Але варто їй опинитися біля владних важелів, як ціла інформаційна машина просуває інформацію про "нашу Юлю", яка рятує Україну від усіх негараздів.

Наостанок нагадаю, що Тимошенко публічно стверджує, що не спілкується з Віктором Медведчуком. Можливо, цілком можливо. Проте виникає інше логічне питання – хто є зв'язковим Юлії Володимирівни з її старим знайомим на прізвище Путін? Адже з огляду на розвиток подій саме з ним лідер "Батьківщини" утворила нову "ширку" заради приходу до влади. Від відповіді на це питання буде залежати прогноз на розвиток ситуації в Україні.