Володимир Зеленський назвав внесений ним на розгляд парламенту законопроєкт про олігархів «попереджувальним пострілом». Можливо, він дарма витратив патрон. Вже 1 липня ми отримаємо перше враження.

Законопроєкт з довгою назвою, у якій згадується слово «олігарх», зареєстрований у Верховній Раді вже три тижні тому, проте досі не розглянутий профільним комітетом парламенту. До речі, ним визначено комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки, що свідчить про прагнення надати «приборканню» олігархів характеру впливу на національну безпеку. Але є і ще один нюанс – в разі необхідності можна говорити про питання національної безпеки.

Проте говорити про легкий шлях цього законопроєкту не доводиться. Наприклад, голова Верховної Ради Дмитро Разумков не підтримує його логіку, на його думку, потрібен спеціальний орган, який буде визначати, є та чи інша людина олігархом. РНБО, склад якої формується президентськими указами, на роль подібного рівновіддаленого органу претендувати не може, це підтвердить будь-який юрист. Хоча останнім часом говорять про порозуміння між Зеленським та Разумковим, але відверто порушувати регламент спікер парламенту не стане. Він вже пообіцяв, що законопроєкт буде розглянуто до кінця поточної сесії, а це означає, що в цілому його можуть ухвалити не раніше осені. Без поспіху, якого очікують на Банковій.

Відзначу, що у законопроєкту про олігархів є два табори противників. Перший – фракція «Європейська солідарність» — де переконані, що ініціатива Зеленського направлена проти Петра Порошенка. Той, до речі, закріпився на другому місці президентського рейтингу та зможе в разі необхідності апелювати до західних партнерів України. Другий табір – делегати олігархів, яких чимало всередині фракції «Слуга народу» та інших, для яких немає особливого резону діяти всупереч інтересів власних патронів. Є обґрунтоване припущення, що «слуг», які вважають своїм патроном Зеленського, менше за сукупну кількість тих, хто орієнтується на інші центри впливу. І лист Закарпатської обласної організації «Слуги народу» у цьому аспекті нічого не змінює. Цю частину партії влади віднедавна очолює одіозний парламентарій Микола Тищенко, а 24 червня у Закарпатській обласній раді відбулося переформатування більшості, яку тепер разом зі «Слугою народу» створили «За майбутнє», КМКС (партія угорців) та «Команда Андрія Балоги» (мера Мукачева, сина відомого та впливового парламентарія Віктора Балоги).

Володимир Зеленський дав зрозуміти, що в разі необхідності готовий винести питання про деолігархізацію на всеукраїнський референдум. Цю президентську позицію складно назвати сильною, адже у парламенті є монобільшість «Слуги народу», яка повинна підтримувати ініціативи президента. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою, до речі, може коштувати біля 2 мільярдів гривень, і провести його виключно за помахом руки Зеленського неможливо, доведеться збирати підписи, напружувати адміністративний ресурс.

Схоже, президент припускає несприятливий для себе сценарій, інакше не став би запускати «план Б». Саме так можна назвати запровадження РНБО санкцій проти Дмитра Фірташа та Павла Фукса. Фірташ, нагадаю, вже кілька років перебуває у Відні, звідки його екстрадиції намагаються добитися США. Фукс має бізнес в Україні та Росії, його ім'я періодично з'являється у різних скандальних повідомленнях. Обидва персонажі чудово підходять на роль цапів-відбувайлів процесу деолігархізації.

І наостанок – Зеленський розповідав про «попереджувальний постріл» по олігархах в ефірі телеканалу "1+1". Його співвласниками є Ігор Коломойський, якого міністр юстиції Денис Малюська назвав претендентом на отримання статусу олігарха, та Віктор Медведчук, якого олігархом називає сам президент. Розумному досить, чи не так?