site.ua
член клубу

Чим активніше імітує бурхливу діяльність українська влада, тим більш очевидними стають проблеми, які намагаються приховати. Світ тим часом живе власним життям, де цінності протидіють кон’юнктурі.

Володимир Зеленський минулого тижня був практично непомітним. Проявив себе хіба що опосередковано: виконуючи президентський указ (цей юридичний механізм потребує додаткового вивчення), співробітники УДО не допустили голову Конституційного Суду Олександра Тупицького на робоче місце. Той викликав поліцію і марно намагався публічно достукатися до здорового глузду глави держави. Тупицького, з огляду на його життєвий шлях, складно назвати ідеальним юристом, проте подібна конфліктна ситуація невдовзі отримає достатньо пряму оцінку від наших західних партнерів.

Денис Шмигаль в інтерв’ю «Інтерфакс-Україна» намагався продавати оптимізм стосовно двох ключових проблем – вакцинації від коронавірусу та стану справ з тарифами, проте це йому вдалося не надто переконливо. У нинішній ситуації потрібні не гучні заяви про ефективність «карантину зимових канікул», а реальні дії: початок вакцинації, інформаційна кампанія, фінансові ін’єкції для галузей, які цього потребують. Несамостійність Шмигаля чудово продемонструвала справа Віталія Немилостивого. Цей заступник міністра стратегічних галузей промисловості був затриманим п’яним за кермом поліцейськими авто ще наприкінці 2020 року, проте гучно звільнений зі складу уряду аж за три тижні. «Турборежим» останнім часом має вельми вибірковий характер.

Відзначилися і кілька працівників СБУ. Одного з них, полковника СБУ Юрія Расюка, затримали колеги через підготовку замаху на начальника управління внутрішньої безпеки Служби Андрія Наумова. Того називають «правою рукою Івана Баканова». Замовником злочину виступив інший полковник – Дмитро Нескоромний, який встиг побувати заступником голови СБУ. Його правоохоронцям затримати не вдалося, і це виглядає суттєвою проблемою. Сам процес підважування державних інституцій, демонтаж яких може викликати масові протести, почав набувати системного характеру не сьогодні, але його інтенсивність зараз викликає тривогу.

Важко зрозуміти, чому досвідчений чиновник Ігор Жовква, який є куратором зовнішньої політики в ОПУ (зрозуміло, за виключенням питань, які перебувають «під Єрмаком») вирішив розповісти, що Ілона Маска можуть зацікавити поклади літія в Україні. Це надто нагадує тезу про «триклятих буржуїв», які будуть вивозити український чорнозем. Він встиг розписатися і за парламент у питанні забезпечення побудови траси Київ – Кишинів та завірити у готовності стати союзником Байдена у антикорупційній боротьбі в Україні.

Візит в Україну діючого голови ОБСЄ, міністра закордонних справ Швеції Анн Лінде можна оцінювати позитивно. За усталеною вже кілька років традицією дипломатка побувала не лише у Києві, але і на Донбасі. Вона наголошує на необхідності пошуків врегулювання конфлікту та недопущенні його перетворення на заморожений. Логіка світової спільноти у цьому контексті є зрозумілою, проте механізмів впливу на Росію у неї нема.

Весь світ спостерігав за церемонією інавгурації Джозефа Байдена. Обійшлося без ексцесів, і не лише тому, що Дональд Трамп завчасно полишив Білий Дім. Думаю, цього разу американські спецслужби були максимально зосередженими. 46-й президент США у своїй інавгураційній промові наголосив на необхідності об’єднання американської нації та поверненні США до «великої гри» у зовнішній політиці.

Десятки тисяч росіян не збентежило звернення Алєксєя Навального до участі у протестах, записане без жодних перепон у поліцейському відділку. 23 січня у Росії відбувся протестний спалах, учасники якого, втім, не зуміли поставити перед силовиками жодних великих проблем. Попри це ті затримали понад 3000 протестувальників, найпомітнішим проявом непокори серед яких стала готовність насрати в автозаку.

evgen.magda
Євген Магда

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації