Місцеві вибори у багатьох цивілізованих країнах є потужним імпульсом для формування нової якості влади. Схоже, і в Україні ці тенденції поступово поширюються, однак з національною специфікою.
Не встиг Сергій Притула, який балотується у мери Києва від партії «Голос», провести виборчу кампанію, як повідомив про об'єднавчі процеси зразу з сімома політичними партіями. Звісно, праволіберальних поглядів. Заступник голови партії «Голос» підкреслив, що після завершення об'єднавчих процесів запропонує об'єднання лідерові «Європейської Солідарності» Петру Порошенку, і відмова того означатиме, що він «буде розпорошувати сили патріотів». Саме такою фразою закінчується інтерв'ю Сергія Дмитровича агенції «Інтерфакс-Україна», бо запам'ятовується, як відомо, остання фраза.
У доволі довгому, не схожому на номери «Вар'яти-шоу», але технологічному спілкуванні (https://interfax.com.ua/news/interview/694959.html) Сергій Притула фактично робить заявку на лідерство у «Голосі», розповідає, що йому пропонували «токсичний кеш» для участі у виборах та покусує Віталія Кличка (на це є власні причини). Головна з них – як Сергію Притулі для ефективного продовження політичної кар'єри, так і партії «Голос» для продовження політичного життя потрібно отримати постійну прописку в органах столичної влади. Читай – кандидату в мери потрапити до фіналу (вкрай сумнівно, що Віталій Кличко переможе у першому турі), а партії – створити «голосисту» фракцію у Київраді.
До речі, тому кандидати від «Голосу» ідуть на вибори як «Команда Притули», хоча могли б називатися «Голос. Практиканти». Перший номер партійного списку Максим Нефьодов на початку виборчої кампанії не знав, скільки членів партії у першій двадцятці «Голосу», і це мало бентежило піарників партії. Мовляв, у наших лавах зібралися професіонали з репутацією. Тут можна пригадати, як фракція «Голосу» у Верховній Раді у липні 2020 року гучно оголосила про перехід в опозицію. Кіра Рудик (партійна лідерка, яка очолили «Голос» після політичної демобілізації Святослава Вакарчука) зробила це після неодноразових спроб загравання з «Слугою народу». Зрозуміло, що з прицілом на місцеві вибори.
Об'єднання політичних партій в Україні можна лише вітати, бо їх понад 350, а беруть участь у політичному житті дай боже щоб 70. Було б непогано, якби Сергію Притулі партійні юристи пояснили, що в Україні не існує процедури рівноправного об'єднання партій, що бажаючі об'єднуватися змушені розпускати свою політичну силу та отримувати партійні квитки тієї, чиї партійні прапори притягують. До речі, у «Голоса» є проблеми з обліком власних партійців та ефективним партійним будівництвом. Що ж до «розпорошення сил патріотів», то навряд чи нинішній політичний досвід Притули дає йому підстави робити настільки гучні заяви. Звісно, якщо він не хоче бути смішним.
