Активна фаза місцевих виборів в Україні цікаво поєднується з скандалом у фракції «Слуга народу», стартом бюджетного процесу та шантажем Росією української делегації у ТКГ.

Достеменно невідомо, чи агітував Володимир Зеленський Дмитра Фірташа під час свого візиту до Відня, однак значних проблем під час його візиту до столиці Альпійської республіки не було. Двосторонні відносини перебувають на належному рівні, посол Олександр Щерба працює ефективно, а вимовляти написані тексти шостий президент навчився непогано.

Більше проблем чекало Володимира Зеленського вдома, в Україні. Одна з них – Олександр Юрченко, раніше помічений хіба що у смиканні між різними політичними силами «слуга народу» Голосіївського розливу. НАБУ задокументувало порушення ним та його помічником Іваном Фіщенком хабаря під сором'язливо-булочним визначенням «плюшки». Генпрокурор Ірина Венедіктова ще 15 вересня не бачила підстав для притягнення Юрченка до відповідальності, проте вже 17-го підписала підозру. Одна з причин – «справою Юрченка» «Слуги народу» хочуть перебити питання про ігнорування необхідності створення ТСК у «справі Шеремета» та «справі вагнерівців». Проти останньої публічно пообіцяв боротися головний парламентський слуга, «мажордом» фракції Давид Арахамія, якого останнім часом тягне на недалекоглядні заяви. Правляча партія вельми вправно демонструє відсутність елементарних знань з фізики у власних лавах, бо збільшенню суспільного тиску складно протидіяти заборонами.

Ще одна проблема – ухвалення ситуативною більшістю парламентських фракцій «Слуги народу», ОПЗЖ та «За майбутнє» такого складу комісії для обрання керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, що представники ЄС та США не стали стримувати обурення та прямо натякнули на можливість скасування безвізу та чергового траншу фінансової допомоги. «Нові обличчя» ЗеКоманди напрочуд швидко забули, що незалежність антикорупційних органів – обов'язкова умова продовження співпраці України з Європейським Союзом. Попри заспокоюючий спіч Зеленського у західних областях, проблема не зникла.

На тлі «плівок Деркача» «бюджет можливостей» від уряду Шмигаля викликає чимало запитань, адже двоє міністрів не підтримали його проєкт на засіданні Кабінету Міністрів. Дивує оптимізм урядовців, які готові в 10 разів збільшити витрати на Мінцифри та на 40% — на утримання офісу президента, проте скоротити видатки на Збройні Сили.

Обіцяна «помста» Сполученим Штатам з боку парламентарія Андрія Деркача та експрокурора Костянтина Кулика виявилася черговою «дискотекою» з «плівками», які мають засвідчити «міжнародну корупційну змову», до якої записали не лише Петра Порошенка, Валерію Гонтарєву, але і Олександра Квасьневського та Джо Байдена. Схоже, саме проти кандидата у президенти США від Демократичної партії спрямоване вістря чергової атаки невгамовного Деркача.

Вибори до місцевих рад, у яких минулого тижня стартувала фаза висування кандидатів, дали чимало підстав для роздумів. Серед найбільш показових кроків – евакуація важко хворого Геннадія Кернеса з Харкова до берлінської клініки «Шаріте», системне порушення норм закону «Про освіту», наказу МОН та статуту КНУ імені Тараса Шевченка «Слугою народу» для проведення столичної партійної конференції, делегування Марини Порошенко на чолі київського списку «Європейської солідарності». Вага місцевих виборів суттєво виросла – про це свідчить активна участь у них діючих та колишніх парламентаріїв.

Путін провів сеанс приборкання Лукашенка на власному полі за допомогою коштів не рефінансування старих боргів та пропагандистської допомоги. Той на знак вдячності не лише погодився на низку спільних з російськими військовими навчань на території Білорусі, але і здійснив черговий випад на адресу США та європейських сусідів, серед яких виявилася і Україна. Верховна Рада ухвалила заяву про ситуацію в Білорусі, яка дозволила хіба що зберегти обличчя після низки недружних заходів з боку офіційного Мінська. Європейський Парламент вирішив дати більш жорстку оцінку подіям у Білорусі, проте не став визнавати Світлану Тихановську «обраним президентом». Схоже, у євродепутатів ще залишаються ілюзії щодо можливості не дозволити Лукашенку повністю опинитися у сфері впливу Кремля, хоча швидше це – небезпечні ілюзії.