site.ua
член клубу

Суб’єктивний Магдіяж. Середина літа

В середині літа в українській політиці зіткнулися між собою незрозумілий поспіх, імітація політичної прозорості та спекуляції на задану тему. Мабуть, саме тому політична ситуація нагадує чи то калейдоскоп, чи слайд-шоу.

Розпочати аналіз подій тижня варто з аналізу загострення на Донбасі. Троє загиблих протягом доби українських військових, серед яких – показово та підступно розстріляний військовий медик – свідчення прагнення Росії загострити ситуацію на сході України максимально. Швидше за все, це елемент прагнення Кремля підвищити ставки у боротьбі за проведення неформального саміту постійних членів Ради Безпеки ООН.

Володимир Зеленський вдруге за президентську каденцію згадав вголос про російську агресію, від якої боронять суверенітет України. З трибуни Верховної Ради під час урочистого засідання це прозвучало логічно та обґрунтовано, проте подібними заявами президент співгромадян не балує. Часом видається, що зміст президентських заяв залежить від того, який саме спічрайтер готує текст для президентського виступу. Відзначу, що про завершення медового місяця у відносинах Володимира Зеленського з українським суспільством констатували Фонд «Демократичні ініціативи» та Центр Разумкова, 60% респондентів опитування яких вважають, що Україна розвивається неправильно.

17 липня, у річницю знищення рейсу МН17, Зеленський не наважився назвати Росію винуватицею цього страшного злочину та закликати її визнати відповідальність за нього. А от Денис Шмигаль та український МЗС виявилися більш принциповими.

Україна отримала нового голову правління Національного банку за принципом «Хапай мішки – вокзал рушає». Як інакше пояснити, що Кирило Шевченко, призначений на цю посаду конституційною більшістю парламентаріїв, не пройшов обов’язкову спецперевірку. Незалежно від того, з якої купки резюме Володимир Зеленський обрав об’єктивку на Шевченка, після звільнення Якова Смолія саме президент нестиме відповідальність за функціонування Нацбанку. Прогнозую, що правління НБУ ми скоро не впізнаємо, адже рішення у ньому ухвалюють колегіально. ЗеКоманда з високою долею вірогідності намагатиметься за рахунок емісії гривні прикупити собі на осінь трохи політичної стабільності, нехай і за дорогою для країни ціною.

Місцеві вибори відбудуться 25 жовтня по всій Україні, за виключенням окупованих територій. Не схильний абсолютизувати визнання владою реального стану справ в ОРДЛО, адже вірити у можливість за кілька місяців організувати вибори після 6 років окупації можуть лише професійні оптимісти. Зміни до Виборчого кодексу, також внесені минулого робочого тижня, об’єктивно не відповідають стану справ у партійній системі країни та нагадують «компроміс хотєлок» провідних політичних гравців.

Зауважу, що після призначення місцевих виборів парламентська фракція «Слуга народу» провела інформаційно насичену імітацію праймеріз. Парламентарії за участю президента Зеленського за сценарієм Андрія Єрмака (як виявилося, він не лише продюсер, але і сценарист) запропонували кандидатом у мери Києва Ірину Верещук. Та без страху і докору кинула виклик на дебати Віталію Кличку, хоча навіть в соціологічних опитування авторитетних компаній її кандидатуру на роль столичного міського голови не розглядали. «Слуги» вирішили зіграти з Кличком у піддавки, паралельно спрямовуючи вектор активності на Київраду, де шанси на формування «прислужної» коаліції виглядають за 100 днів до виборів високими.

Під завісу весняної сесії парламентарії схвалили постанову про зміни в адміністративно-територіальному устрої, майже в 4 рази скоротивши кількість районів в Україні. Дискусія про наслідки цього рішення, безумовно, триватиме, проте вже зараз у низці регіонів можна говорити про політичний хабар місцевим «слугам»-мажоритарникам. Кажуть, саме вони найзапальніше танцювали на корпоративі у «Парковому» на честь паузи у політичному сезоні.

Зауважу інформаційну активність навколо законопроєкту «слуги народу» Максима Бужанського, який мав на меті завадити переходу на українську мову шкіл з російською мовою викладання та дозволити вивчати «деякі предмети» російською мовою. Цей документ використали як інформаційний подразник для патріотичних сил і – одночасно – проросійського електорату, який почувається впевнено. Останні приклади – участь нардепів від ОПЗЖ Віктора Медведчука та Олега Волошина у організованому «Единой Россией» круглому столі. Цікаво, чи підписала ОПЗЖ з «единоросами» договір про співпрацю, подібний тому, який був у Партії регіонів? У будь-якому випадку мовне питання буде і надалі залишатися інструментом політичного впливу в Україні.

Оголосила про перехід в опозицію фракція «Голос», яка до того майже рік перебувала у стані суперсиметрії. Гучне на перший погляд рішення пов’язане з місцевими виборами, що наближаються, адже підопічні Кіри Рудик мають намір брати активну участь у низці виборчих кампаній. Мета «голосистих» зрозуміла: для розвитку партії їй необхідно опиратися на партійні організації в регіонах. Та й від створення конкуренції «Європейській солідарності» у «Голосі» не відмовилися.

Парламентаріям не вдалося ухвалити законопроєкт, який розширює перелік приводів для звільнення директора НАБУ за рахунок внесення до реєстру корупціонерів. НАБУ тим часом завдало інформаційного удару у відповідь, вручивши підозру цілій групі суддів Окружного адміністративного суду Києва та голові Державної судової адміністрації Зеновію Холоднюку. ОАСК неодноразово відрізнявся резонансними рішеннями, і скандал навколо нього напевне матиме продовження.

Міхеїл Саакашвілі анонсував у своєму facebook «великі плани» щодо України та Грузії. На жаль для нього, Дмитро Кулеба констатував, що Україна «вигрібає» за заяви Саакашвілі від грузинської влади, до речі, підважуючи євроатлантичну співпрацю та спільну протидію агресивним діям Росії. Соціологи тим часом зафіксували значну перевагу «Грузинської мрії» над іншими політичними силами за кілька місяців до парламентських виборів.

Південний Кавказ жевріє протистоянням Азербайджану та Вірменії у регіоні, де раніше канонада не звучала. Хоча конфлікт носить локальний характер, войовнича риторика звучить з обох боків, у Баку та Єревані вправляються у переможних реляціях та звинуваченнях на адресу супротивника. Нагадаю, що обидві республіки важко переживають пандемію COVID-19, а у Вірменії молоді дашнаки облили борщем будівлю українського посольства.

Коронавірус набуває і додаткової ваги для протистояння спецслужб. Представники Великої Британії, США та Канади звинуватили російських хакерів у спробах викрасти інформацію про розробку вакцини для протидії COVID-19. Для Кремля надзвичайно важливо спробувати постати у ролі благодійника світового масштабу, і перебирати засобами досягнення мети там намірів не мають.

evgen.magda
Євген Магда

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації