Україна і світ. 17 жовтня
Вселенський патріархат підтвердив готовність надати Українській православній церкві автокефалію. ПАРЄ дала переконливу відсіч наполегливим спробам «путінферштеєрів» повернути російську делегацію. Заворушення в Інгушетії примушують Кремль відволікатися від України. Лідери Вишеградської четвірки публічно зауважили надмірне втручання ЄС у внутрішні справи країн центральноєвропейського квартету. Марін Лє Пен та Маттео Сальвіні оголосили про спільну участь у виборах до Європейського Парламенту.
Ситуація у світовому православ'ї може суттєво змінитися в разі отримання Українською православною церквою Томосу про автокефалію. Нагадаю, що УПЦ МП складає переважну частину парафій РПЦ, а процес створення помісної православної церкви в Україні має всі підстави охопити не лише УПЦ КП та УАПЦ. Звісно, мова не йде про механічно-арифметичне додавання, проте чимало православних, які не прив'язують себе до того чи іншого патріархату, доволі скоро можуть набути духовний осередок. У всякому разі рішення Священного Синоду Вселенського патріархату дозволяють говорити про це доволі впевнено. Власне, як і істерична реакція Росії – на офіційному рівні та в інформаційному полі.
Кремль до того ж зазнав відчутної дипломатичної поразки: його зусилля з повернення російської делегації до ПАРЄ спільними зусиллями українських делегатів Асамблеї та небайдужих європейців зведено нанівець. Генеральний секретар РЄ Турбйорн Ягланд був змушений відступити, хоча, не виключено, що йому пропонували допомогу у продовженні перебування на посаді на третій термін. Однак російська ставка не зіграла, і на ПАРЄ можуть очікувати непрості часи: російське керівництво навряд чи обмежиться відмовою від сплати членських внесків до Ради Європи.
Ситуація в Інгушетії, де ідея передачі нафтоносної ділянки території до складу Чеченської республіки викликала спротив місцевих мешканців, нагадала, що Північний Кавказ так і не став зоною повного політичного спокою попри сформовані відносини васалітету між Путіним та тамтешньою політичною елітою. Постать Рамзана Кадирова, якого регулярно висмикують на федеральний рівень, помітно дратує сусідів та низку представників російської політичної еліти. І чим більше говорять про війну спецслужб РФ в контексті справи Скрипалів, тим частіше буде чутно північнокавказьке відлуння цього протистояння.
Лідери Вишеградської четвірки зібралися у Словаччині, щоб обговорити поточний політичний момент та проблеми взаємодії. Лідери V4 нарікають на надмірне втручання ЄС до їх внутрішніх справ (очевидно, мова йде про біженців, від надання притулку яким центральноєвропейські країни сахаються мов чорт від ладану). Польський президент Анджей Дуда, який публічно закликав тримати двері ЄС відкритими для України, Грузії та балканських держав, став виразником спільної критичної позиції V4 стосовно будівництва NordStream-2. Цей газогін претендує на статус труби спотикання у відносинах щонайменше між Німеччиною та Польщею.
Прихильники правих популістських ідей з двох країн G7 оголосили про спільну участь у виборах до Європейського Парламенту навесні наступного року. Мова про італійського віце-прем'єра та одного з лідерів «Ліги» Маттео Сальвіні та вождя «Національного об'єднання» Марін Лє Пен. Політики обіцяють замінити «Європою націй» Європейський Союз, по суті, декларуючи прагнення демонтувати найбільше на сьогодні у світі об'єднання прав, свобод та можливостей. Такий розвиток подій, безумовно, в інтересах Кремля, і Сальвіні, і Лє Пен власних симпатій до Путіна не приховують. Цікаво, що допомагати популістам має наміри і колишній стратегічний радник Дональда Трампа Стівен Беннон, і це додає невідомих до рівняння майбутніх виборів у Європі.
