Є такий чудовий вислів: не стріляйте в піаніста – він грає як вміє.

Суть цього вислову в тому, що не варто очікувати надприроднього результату від когось, хто цього результату дати не в змозі. Тобто, не потрібно розраховувати, що новонароджене немовля зможе вирішувати завдання з тригонометрії. Це є неможливо не через те, що немовля є погане, чи просто не хоче цього зробити. Просто немовля має спочатку навчитися говорити, читати, писати, пізнати основи математики, а лише тільки потім вчитися цієї тригонометрії. Людина, що злиться на малюка, через те що він не розв'язує якісь складні математичні завдання — просто загубилась у власних сподіваннях і надіях і не сприймає ситуацію адекватно. Вище голови не стрибнеш, тому залишається просто прийняти речі такими, якими вони є. Як в піаніста не стріляй, а він краще грати не буде. Тому треба усвідомити це і рухатися далі.

Тому досить дивно виглядає, коли люди очікують від Зеленського правильних і зважених рішень, адекватної реакції на події навколо, витончених манер і вивіреної логіки. Зеленський як колишній КВНщик завжди буде намагатися бути смішним, своїм в доску чуваком. Буде намагатися сипати жаргонними фразами і іноді «туалетним» гумором. Проживши майже все життя в такому середовищі він не зміниться за декілька років.

Достатньо очевидно, що людина, яка все життя говорила зі сцени те, що їй напишуть в сценаріях до кварталу95, не буде ламати собі голову над правовими актами, конституціями і домовленостями.

Актор, що все своє життя заробляв гроші висміюючи свою Батьківщину, культуру і історію, не стане патріотом змінивши сцену кварталу на кабінет президента.

Доларовий мультимільйонер, в якого по документах український бізнес збитковий, а податки він платить на Кіпрі, не буде боротися з корупцією і офшорами.

Людина, що не відрізнить Грушевського від Мазепи — не має жодного уявлення про Україну, президентом якої ця людина є. Тому не варто очікувати чіткої позиції відносно національного питання і стратегії.

Ця людина буде підривати міжнародний імідж України, не буде дотримуватися дипломатичного етикету і з часом перетвориться на міжнародне посміховисько, світовими нацлідерами буде ідентифікована як людина нездатна до прийняття державних рішень, тому рішення відносно України будуть прийматися без Зеленського. Ця людина буде брехати і викручуватися, свідомо і несвідомо порушувати різні закони, на кожному кроці проявляти свою некомпетентність і фейлити, не зможе захистити інтереси України, стане простою мішенню для своїх внутрішніх і зовнішніх ворогів. Не маючи чіткої зовнішньо та внутрішньополітичної стратегії в кращому випадку країна ввійде в період застою, в гіршому – почнеться деградація в політиці і економіці, дефолт і окупація нових областей.

Але це буде відбуватися не через те, що Зеленський поганий чи просто не хоче чогось робити. Не потрібно очікувати від піаніста-Зеленського чудової гри на політичному роялі. Він буде грати так, як він вміє, це просто його рівень, вище голови не стрибнеш.

Але Зеленський не отримав президентство в дар і не виграв його в лотерею. Зеленського обрали 73% виборців, як найбільш достойного і найкращого серед 39 можливих кандидатів. Чи можливо собі уявити в США чи Європі, щоб актор, що називав свою Батьківщину проституткою був би визнаний 73% як найкращий кандидат на президента з 39 можливих? Чи куплена нерухомість в окупованому Криму, отримання грошей з бюджету країни-агресора, офшори на Кіпрі, можлива наркотична залежність, жарти над Голодомором і порівняння армії воюючої країни з баранами це риси першого обличчя воюючої держави?

Адже проблема зовсім не в Зеленському чи Януковичі, що вони такі є і мають можливість балотуватися. Проблема в тому, що більшість українців не бачить нічого поганого в тому, щоб за них голосувати. Зеленський як і Янукович — це просто відображення суспільства, його бажань і переконань. Зеленського підтримали не тільки його батьки і актори кварталу, а й українські олігархи, бізнесмени, журналісти, політики, вчителі, лікарі, студенти, військові, тобто більшість населення країни. При чому з Кримом і ЛДНР відсоток за Зеленського був би ще більший.

Зеленський – це вирок. Але вирок не Порошенко, а всьому українському суспільству.

Зеленський піде, як і пішов Янукович свого часу. При Зеленському можлива втрата територій, можливий дефолт, можлива навіть втрата незалежності, але він піде. А загальна маса людей залишиться. І коли Зелеський піде, вони і далі не будуть бачити нічого поганого, якщо першим обличчям держави стане комік, зек, футболіст чи якась відома співачка. Середньостатистичний українець й далі буде хотіти розстріляти ним же обрану верховну раду, тому що депутати йому особисто не підняли зарплату. Буде хотіти розкуркулити впливових бізнесменів і навіть багатих сусідів, а їх статки роздати «простим людям», до яких звісно він себе відносить в першу чергу. Буде хотіти щоб президент мав зарплату максимум 200 долларів і їздив на роботу на велосипеді, тому що їздити на дорогій машині і мати кортеж – це вже символ того що президент краде. І постійно повторювати мантри про «какая разніца какой язік», «на хлєб нє намажєш» і «братскій нарот», його деструктивне і примітивне мислення НЕ ЗМІНИТЬСЯ. Ці люди й далі будуть відкидати всі ідеї пов'язані з незрозумілою їм державністю, приватною власністю, авторитету ієрархії в державі, гідністю, незалежністю.

Але чи можна звинувачувати наше суспільство в такому мисленні? Не стріляйте в піаністів – вони грають як вміють.

Справа в тому, що українці не є унікальними. У нас немає якогось третього особливого шляху, все що ми переживаємо, інші нації вже пережили давним-давно.

Між населенням України і європейськими народами є величезна ментальна прірва, яка неухильно збільшується з кожним роком. І як це не прикро, ця прірва не є довжиною 5 чи 20 років, а скоріше в декілька століть.

Тому що коли інші народи будували держави і створювали свої ж державні традиції, вибудовували системи управління державою, вчилися поважати ієрархію держави та церкви, ходили в хрестові походи, гуртувалися та ставали націями, боролися з королями за свої права, ставали протестантами і переживали релігійні війни, об'єднувалися та боролися за незалежність своїх держав з іншими державами, українці знаходилися на узбіччі, в стороні від цих подій.

Тому не маючи поваги до ієрархії і авторитету, маючи природну схильність до анархії, українці не могли століттями вибудувати свою державу, кожний раз стаючи легкою здобиччю своїх західних і східних сусідів.

Нездатність Росії і Польщі повністю поглинути і русифікувати чи зполонізувати Україну, приводила до постійного хаосу на цих землях, а ціленаправлене винищення найкращих і найосвідченіших українців ще більше призупиняло розвиток українського суспільства.

І ця проблема набагато важливіше ніж проблема Зеленського. Зеленський і Янукович це прямі наслідки цієї проблеми.

Розгромна поразка Порошенко на виборах – це чудовий приклад, що буде якщо починати будувати будинок не з фундаменту, а зі стін. Саме в здобуванні асоціації з ЄС, Томосу, безвізу, армії, мови і віри немає жодного ефекту, якщо суспільству вони не потрібні. Не маючи міцного фундаменту ці побудовані стіни з часом розваляться. Народ, що не має міцного національно-державницького фундаменту, через деякий час втратить і безвіз, і Томос, і мову, і армію, і віру. Чи по дурості втратить, чи проміняє ці чудернадські з-заокеанські непотрібні слова на обіцянку пониження тарифів і підвищення зарплат.

Кожний українець би хотів жити в багатій і успішній державі і якщо доходить до порівняння пенсій і зарплат то українці завжди порівнюють свої зарплати з зарплатами німців чи інших успішних народів. Але ці ж німці ніколи б не погодилися бути «хохлами» і жити в «країні, що приймає зі всіх сторін». Ці успішні народи ніколи б не сміялися з жартів над Голодомором і з того що хтось називає їх армію «баранами». В них би й думки не виникло назвати людей, що підтримують вбивство українців «братскім народом». Не говорячи вже про бажання розкулкулити всіх заможних бізнесменів чи розстріляти верховну раду.

Але це відбувається не через те, що українці є поганим народом, чи просто не хочуть цього зрозуміти. Просто українці знаходяться тільки на початку створення своєї держави, вони мають навчитися речей, які для успішних народів є очевидними. Вище голови не стрибнеш, тому залишається просто прийняти речі такими, якими вони є. Як в піаністів не стріляй, а вони краще грати не будуть. Тому треба усвідомити це і рухатися далі.