В ніч з 9 на 10 серпня у Білорусі спалахнули наймасовіші за останні 10 років акції протесту, які відразу ж переросли у зіткнення з силовиками з застосуванням гумових куль, світлошумових гранат, а іноді навіть вогнепальної зброї. Однак за тиждень радикальний запал спав і протести перетворилися у мирні марші та акції солідарності.

Одна з причин різкої пацифікації протестів - це масові побиття, затримання та залякування мітингувальників у перші дні заворушень. У період з 10 по 15 серпня у Мінську та регіонах затримали понад 7 тисяч людей. В ізоляторах навіть не вистачало на всіх місць. А те, що відбувалося в СІЗО, певен всі чули та знають.

Та здавалося, такі дії силовиків повинні були б "долити оливи у вогонь", як це сталося в 2013 році після побиття студентів у Києві. Проте рушії протестів - telegram-канали - відразу ж почали закликати не провокувати силовиків, щоб не давати їм приводу розганяти акції та затримувати учасників. Режим також вирішив не ризикувати та зменшив оберти затримань, а з протестувальниками почали "гуманніше" поводитися.

Впливає на пацифізм протестів і відсутність лідерів, а також радикальних угрупувань. За понад 40 днів протестів білоруси не спромоглися навіть спробувати захопити хоча б одну адмінбудівлю. А після жорстких розгонів у перші дні, протестувальники навіть перестали чинити опір силовикам.

Тому постає питання, чи дійсно Лукашенко злякався масових протестів, як про це постійно стверджують "експерти" та Telegram-канал Nexta. Наразі у нього немає жодних підстав боятися за своє крісло. Він також намагається нав'язати білорусам думку, що всі ці акції куруються Заходом - Польщею, Литвою і навіть Україною. В цей контекст також входить примусове видворення всіх лідерів опозиційної Координаційної ради за межі Білорусі, щоб показати, що "он подивіться, де сидить Тіхановська та інші, хіба вони можуть знати, як тут в Білорусі".

Однак навіть у такій ситуації Лукашенко готує план "Б" - інтеграція Білорусі в Росію, яка б принесла йому формальне керівництво регіоном за прикладом Чечні та Рамзана Кадирова. Тому зараз чинний білоруський президент почав роботу над зміною Конституції. Відомо, що зміни в Основному законі республіки будуть передбачати передачу великої частини повноважень президента до парламенту.

Крім того, постійні страйки, протести, відключення інтернету, завдають чималих збитків бюджету Білорусі. Саме тому Лукашенко запросив кредит від Путіна, який, скоріш за все, піде на виплати силовикам, які так яро захищають режим.

На жаль, протести у Білорусі приречені на провал. Градус протестів у сьогоднішньому вигляді, скоріш за все, буде спадати. Якщо порівняти перші тижні протестів з тим, що зараз, то можна помітити, що динаміка знижується. Все менше людей виходить на марші, на акції солідарності в Мінську та інших містах. Масові акції відбуваються лише вихідними, що можна пов'язати з тим, що населенню потрібно працювати, щоб прокормити себе і свої сім'ї. Лукашенко, як і всі диктатори, не залишить своє крісло у мирний спосіб, адже, як він сам неодноразово говорив: він не бачить себе не біля керма республіки.

dmytro.levytskyi
Дмитро Левицький

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації