Найбільшим власником активів в Україні є держава. За даними Фонду державного майна України (ФДМУ), на сьогодні близько 3643 об'єктів різної організаційної-правової форми власності належать державі, однак близько третини з них – це підприємства-банкроти, які зазвичай є розплідниками корупції, а також «вигрібними ямами» на котрих десятиліттями навішувалися борги.

250 депутатів проголосували законопроект №1054-1 про визнання таким, що втратив чинність Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» відкривши, таким чином, шлях до «великої приватизації». Документ складається з двох основних частин – це власне саме скасування переліку об'єктів, які заборонено приватизовувати прийнятий ще в 1999 року, а другим пунктом було внесено зміни до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Цей Закон відкрив продаж об'єктів великої приватизації, вартість яких перевищує 250 мільйонів гривень, на аукціонах та малої приватизації через електронну торгову систему ProZorro.Продажі, яка показала себе ефективним механізмом наповнення бюджету та хорошим антикорупційним інструментом.

Однак, до когорти підприємств, які можуть бути повністю або частково приватизовані попали і такі «важковаговики», як «Укрпошта», «Укрзалізниця» та «Нафтогаз». Урядовці зазначають, що в процесі роздержавлення ці активи позбудуться баласту і почнуть заробляти. Однак, в цьому всьому процесі всі «забули» про одну маленьку деталь – соціальну відповідальність держави перед громадянами. «Укрзалізниця», доприкладу, збиткова лише за рахунок пасажирських перевезень, однак дає змогу населенню швидко і дешево переміщуватися країною, що компенсується тарифами на вантажні перевезення. Відділення «Укрпошти» знаходяться майже у кожному найвіддаленішому куточку країни, при оптимізації величезна кількість відділень поштового зв'язку будуть закриті, а люди скорочені, що лише підвищить соціальну напругу в різних куточках країни.

Тому, «молодим реформаторам» варто думати не лише про надходження в казну і відсотки росту ВВП, що втім теж дуже важливо, але і про соціальну складову державницької політики, та й врешті-решт розвивати щось нове, а не «тягнути соки» з надбань попередніх поколінь.