Які мої враження від зустрічі швейників з офіцерами Міністерства оборони, на якій як блогер, я вчора мав нагоду бути присутнім?

Перше. Те що намагаються виставити як корупцію, насправді як і в більшості випадків — бюрократичні зволікання, нюанси законодавства і розборки виробничників між собою.

Приклад раз. Виробничники нарікають – цього року торги почалися наприкінці липня, а не в лютому – березні, як зазвичай. Військові відповідають – саме в липні з'явився новий закон про закупівлі. Цього року відбувся перехід на нову систему закупівель, але раніше за липень нардепи обдарувати нас законом часу не знайшли. Їм не до того було – вони ген прокурора/прем'єра знімали.

Приклад два. Представник фірми «Астра-Люкс» заявила, що процедура торгів на зимову форму почалася 4 липня, закінчилася 4 жовтня, а в результаті лот взагалі був відмінений і торги запущені по новій. Виробник наполягав – вони все встигли б пошити і армія отримала б зимовий одяг. Чиновники МО заперечили, фірма виробник не підписала договір з МО, прийшов час поставки готового виробу, за законом лот мусив бути відмінений. «Збільшість термін!» — наполягав виробник. «Це корупція в чистому вигляді» — заперечили військові. «Це формування умов під одного виробника. Якщо збільшувати терміни – то всім».

Приклад три. Військові заявили — зволікання з термінами цього року серед іншого сталися через те, що було дві перевірки антимонопольного комітету. А звідки взялися перевірки? А дуже просто. Виробничники одне на одного в АМК кляузи писали і одне в одного перебивали замовлення.

Друге. У МО багато відомств і наша звична спроба знайти крайнього, постійно упирається в комбінацію обов'язків відомств. Приклад. Центр розвитку та супроводження забезпечення матеріальними засобами Збройних Сил України (в народі – Центр Марченко) робить виїмку форми на складі і проводить її перевірку у лабораторії. Знаходить невідповідності форми ТУ. Виробничники нарікають – їх не ознайомили з результатами аналізів. Центр Марченко відповідає, всі висновки вони надали по команді – в Департамент держзакупівель. Ті передали висновки Центру у Військову службу порядку. А тим часом свою справу щодо форми порушила прокуратура. Класно?

Третє. Ви знаєте, підприємці уміють дуже гарно говорити. Це – природно, якщо хочеш заробити грошей – мусиш переконати людину купити саме в тебе. В цьому мистецтві вони явно випереджають офіцерів МО. Навіть досвідченим чиновникам МО — військовим, людям які до своїх полковницьких погон пройшли через всі щаблі служби і які на коридорних розборках знаються гарно, і їм на зустрічі було не солодко.

Ще гірше довелося працівникам Центру Марченко. Сам підполковник Дмитро Марченко – бойовий офіцер, «кіборг» і учасник боїв за Дебальцево, офіцери його центру набрані також з фронту. З окопів. Ці люди гарно знаються на своїх обов'язках, блогери могли переконатися в тому ще під час відвідин Центру Марченка. Але ці люди, очевидно, не надто гарно знаються у коридорних баталіях і тим більше — не вміють працювати на публіку. А саме в ці умови вони були поставлені.

Четверте. Під час зустрічі представники швейників відверто намагалися «брати на горло». Там де військові навіть у немаленьких чинах, дисципліновано тягли руку і чекали допоки їм дадуть слово, підприємці просто підскакували з місць, говорили і зупинити було неможливо.

Приклад. Розмова про наявність у тканині формальдегіду. Швейники стверджували своє – формальдегід натягується з щурячої отрути, з цигарок (я тепер боятимуся заходити у курилки), або з поліетиленових пакетів (а я в такі пакети дитині в школу бутерброди даю!)

Офіцер з центру Марченко: «А визнаєте, що в солдат які носили пробні зразки було висипання?»

Виробники: «Ой, та яке там висипання?! Дурню говорите!»

Різниця культур спілкування зрозуміла?

П'яте. Дуже багато питань явно потребують судового розгляду. Бо складається типова ситуація, одна сторона каже своє, друга — своє, а хто бреше – не розберешся. У брехні одне одного сторони звинувачували кілька разів.

Приклад.

Юрист Центра Марченко: «По паспорту у вас має бути форма з одної тканини, але лабораторне дослідження виявило дві різні».

Виробник: «Ні, це одна і та сама тканина!»

Хто правий? Хто бреше? Розібратися не можна, можна лише вірити, але віра – не та категорія якою кортить керуватися. Звісно у чиновників МО для судових процедур нема ані ресурсів, ані часу. Але схоже, починати судові розбори їм доведеться, бо звичка завжди у всьому безкарно звинувачувати лише МО рано чи пізно нам всім боком вилізе.

На тому самому Заході судові тяжби між держаними органами і приватними підприємцями – нормальна практика.

Шосте. Виробничники нарешті добули змогу поспілкуватися з людиною, яка назвала їх «рукожопими» — Сержем Марко. До честі Сержа, від розмови він не бігав, сам встав і заявив, що готовий до спілкування і залишився відповідати на всі питання.

Отака от зустріч. Сторони розійшлися на позитивній ноті. Було домовлено, що наступного року торги почнуться значно раніше. Що виробничникам нададуть достатньо часу аби закупити матеріал і відшити форму у встановлені терміни.

Але я йшов з зустрічі похмурий і злий. Так, питання явно буде вирішене і форму постачати виробничники почнуть, а МО намагатиметься з ними узгоджувати гострі питання. Але ЩО поставлятиметься в частини?

Напередодні зустрічі, я спеціально на своїй сторінці на ФБ провів опитування претензій до форми ЗСУ. Головна претензія була – матеріал. Тканина, в якій себе почуваєш «як у целофані чи у руберойді». І військові, і самі виробничники чесно визнали, кращу тканину вітчизняна текстильна галузь виробляти просто нездатна. Існуючі Технічні Умови були прописані під «те що можемо виробити», запуск нового матеріалу який враховував би всі побажання війькових та виробників, потребує часу на експерименти, складання ТУ узгодження та доведення його з виробниками. Реально нова тканина на формі з'явиться не раніше 2018 р. Такі реалії. Хочемо їздити на БМВ, а виробляти здатні лише Форзу.

Лишається лише повторювати незмінне «це краще ніж довоєнне „скло“», та згадувати що існуючу форму ми порівнюємо з формою британського та німецького (британка і бундес, відповідно) виробництва (польська, турецька, румунська, французська, американська або штатна китайська форма в нас поширення не отримала – саме через свою гіршу якість). І ще – враховувати, що все що ми хотіли сказати виробникам про їхній продукт – ми сказали. Поліпшити якість – в тому числі, у їхніх інтересах.