Це дивовижно. Цитую. «Що стосується Мінського формату, то Петро Порошенко прописав його так, що він і не міг спрацювати», — Олексій Арестович, спікер української делегації в ТКГ, інтерв'ю «КП в Україні».
Зрозуміли? Якщо ні — роз'яснюю. Щойно Арестович слово у слово повторив те, про що я товдичу від 2015 р. починаючи. Мінські угоди президент Порошенко підписав НЕ для того, аби їх виконувати. Для чого ж він їх підписав?
А підписав їх Порошенко для того, аби виснажені літньою кампанією 2014-го р. Збройні сили України здобули передишку. Аби завершити кілька хвиль мобіліцації і відновити частини, вимочалені в боях. Аби бодай якось відновити техніку. І це не голі слова.
Дані про те, що склади боєприпасів у чеських Врбетицях у жовтні 2014 р. підірвали російська агентура, є промовистим доказом того, що переговори про закупівлю боєприпасів та комплектуючих у колишніх країн Варшавського договору (тобто за копійки — переходячи на стандарти НАТО ті країни самі раді були їх позбутися, замість утилізувати) українське керівництво почало ще влітку 2014 р. Такі переговори швидко не йдуть. Треба було аби домовилися, купили, привезли, аби про це дізналася російська агентура, аби спланувала і здійснила підрив... Літо 2014 р. — не пізніше.
Порівняйте з закупівалею вакцин від КОВІД зеленими. Вражає?
Арестович підтвердив — виконувати Мінські угоди Порошенко геть і не збирався, бо їх не можна було виконати. Чого ж тоді хотів Порошенко?
А хотів Порошенко зміцнити ЗСУ та знесилити Росію санкціями через організований тиск європейських союзників. Аби Москва сама пішла на поступки, або дійшла до стану коли звільнити захоплені райони Донбасу змогли б оновлені ЗСУ. Саме цей намір він реалізовував всі п'ять років — і передав наступникам. А наступники... ремствують тепер, що клятий Порошенко ще й зараз не дає їм змоги замиритися з Москвою.
Про це вони говорять уже відкритим текстом.
