Прочитав вчора черговий спітч фронтовика на тему «в тилу перемагають договірняки і бл…во» і «простіть нас за бардак у тилу, так тривати довго не може і не буде».

Не витримав, вирішив відповісти. Як фронтовик — фронтовику. Відверто і жорстко.

Братику я щиро, дуже радий що:
— твої руки не замарані штовханням на ліво волонтерської допомоги, мародерством, вивезенням зброї та грабунками місцевих;
— ти сумлінно виконуєш накази командування, а не торгуєшся з приводу й без приводу;
— повернувшись у тил, ти справді підеш щось міняти своєю працею, а не станеш мітинговою іграшкою у руках політиків – спершу з ідейних міркувань, а дуже скоро – з комерційних;
— пішовши щось міняти через роботу в пресі, ти будеш наполегливо гнути свою лінію, а не простерлишся під редакційну політику і не научишся маніпулювати фактами та угадувати бажання головреда, раніше ніж ті ще висловлені – бо у пресі ж таке безробіття!
— пішовши щось міняти через бізнес, ти будеш принципово дотримуватися законів, а не почнеш давати хабарі й відкати, бо так же простіше і «всі пані роблять це»;
— пішовши щось міняти у чиновники, ти не купишся на пропозиції великих грошей та бажання вислужитися перед керівництвом, попри загрозу потрапити в кар'єрний затор та попри зневагу колег;
— нарешті, пішовши щось міняти у чиновники, в день коли до тебе завітають твої ж батьки, дядьки, сестри або фронтові побратими з проханням вирішити для них не надто законне питання або за долю оформити якесь майно, ти знайдеш в собі сили сказати їм в очі: «Не буду я цього робити. Закон один для всіх».

Братику я щиро сподіваюся, що ти відповідаєш в всім цим вимогам, бо вже вибач, з висоти власного життєвого досвіду я не вірю у переміни від тих: в кого вже руки замарані мародерством, хто здатен лише горлати та вимагати а не щось створювати, хто готовий прогнутися під систему задля власної вигоди, для кого родинні зв'язки та фронтове братерство – понад закон. Такі люди здатні не поміняти систему, а вбудуватися в неї і зробити її ще більш ненажерливою, цинічною та зухвалою.

Братику я щиро сподіваюся що ти – не такий. Тоді – ти щось зміниш. А ні – то ні.

І слова твої, тоді – не дорожче вітру.

0e98a87135-img56f38e53ab93e.jpg


Фото — звідси: http://zak.depo.ua/ukr/zak/na-zakarpatti-sbu-i-voy...