Представник президента у кабміні і народний депутат Андрій Герус

давно відомий як категоричний противник зеленого тарифу, тобто

спеціального тарифу для станцій що виробляють електроенергію з

відновлювальних джерел. Ще в червні він обіцяв піти підмітати Хрещатик,

якщо Україна не знизить зелений тариф у два рази. Що ж викликало в нього

таку люту ненависть до екологічної електрики?

Для початку. Зелена енергетика це по факту інвестиція в майбутнє. Наразі в загальному енергобалансі країни зелена енергетика складає всього лише 3% від загальної. За такої частки, шкоди державі й споживачам зелений тариф завдавати не може. Навпаки, він спонукає бізнес інвестувати в нові технології виробництва електрики. А чи не головне – сприяє збереженню здоров'я людей та не завдає шкоди природі. Не треба її недооцінювати. Це зараз частка зеленої енергетики – дрібничка. А за років 20-30 аби не сталося так, що саме зелена енергетика даватиме значну частку електроенергії. Були часи коли і паротяги вважали дурною забаганкою.

Проте. Відміна зеленого тарифу наразі означатиме що підприємці, які уже інвестували в будівництво екологічних станцій, не можуть окупити свої витрати. Держава ще раз розпишеться під твердженням що дурень той, хто з державою зв'язався. Але не тільки у підприємців виникнуть проблем – беріть вище.

Держава Україна брала на себе обов'язки, що зелений тариф проіснує мінімум до 2030 року. Чимало об'єктів екологічної енергетики будували на кредити ЄБРР, Світового банку та інших міжнародних фінансових установ. Якщо зелений тариф буде відмінений, це означатиме, що Україна своєму слову не хазяїн, і що об'єкти збудовані на кредити міжнародних структур банально не окупляться. Яка довіра після цього буде до України з боку світових інвесторів, аби уявити – бракує фантазії.

Ну от самі посудіть. Як інвестувати в країну, де банальна зміна влади (те що на заході сприймають як звичайну формальність) призводить до відмови від зобов'язань країни перед інвесторами та кредиторами? Типа — раз і ми тобі нічого не винні. Аби відновити довіру до країни після такого – знадобляться десятиріччя. Це – очевидно.

Але не тільки про закордонного інвестора мова. Внутрішній інвестор відвернеться від держави іще швидше. Це європейцям можна їздити по вухах про великі ефекти від тих чи інших кроків держави. Але вітчизняний підприємець ціну нашій держави знає аж надто гарно і як раз він зрозуміє все і зразу.

А тепер самі подумайте. Наскільки реальні обіцянки ЗЕкоманди забезпечити економічне зростання України на 5-7%? Яке нафіг економічне зростання може статися в умовах, коли державі не довіряють інвестори – і міжнародні і вітчизняні?

Навіщо ж Андрій Герус це робить? А все просто насправді. Уже давно кажуть, що головна мета пана Геруса – захищати бізнес-інтереси олігарха Коломойського. Згадаймо хоча б те з яким завзяттям Андрій Герус бився проти впровадження ринку електроенергії. Очевидно, держава у якої олігарх Коломойський продає «Центренерго» вугілля за ціною вище ринку, а електроенергію на свої феросплавні заводи купує нижче собівартості, має серйозні проблеми. Така держава економити мусить на всьому. На інвестиціях у майбутнє – в першу чергу. От саме таку економію і відстоює Герус.

Й зеленими тарифами так – знизять їх, впаде ціна електроенергії для заводів Коломойського. Ігор Валерійович отримає додатковий прибуток. А як там інвестори, кредитори? Через скільки десятиріч вони знову згадають про інвестиції в Україну? Та хіба це Коломойського цікавить…

Ви феросплавний завод Коломойського у Запоріжжі бачили? Кожен працівник вам скаже, що по факту завод виснажують – витискають з нього все від технології створеної ще в часи «отця народів» Іосифа Сталіна, до конструкцій цехів які капітальний ремонт востаннє бачили в часи того самого СРСР.

Висмоктати все що можна і відвалити на Захід або в Ізраїль – історія України знає сотні прикладів такого «бізнесу». Коломойський за допомоги Геруса готується саме до цього.