. 1
Із віків, серед вільного поля
Де Дніпро повертає за ріг
Вікувала українська доля –
Берегла родовід-оберіг.
Від орійців до скіфів, сарматів
Доля йшла через сиві віки
Годувала синів земля-мати,
Тамувала жагу синь ріки....
. 2
Та миттєвості часу нестримні
І на вранішній подих роси,
На просвітлені миті чарівні
Зазіхнули зловісні часи
Вкрила землю святу хижа тінь
Запалали криваво зірниці,
Копитом, люто бив чужий кінь
Пра-пра-прадівський край українців.
Та пробуджені громом війни
Брали в руки гартовану крицю
І рубали відважні сини
Знахабнілі мармизи чужинців.
І встояла у смертнім двобої
України, дружина святая...
Я вклоняюсь полеглим Героям
І живих воїв* – з святом вітаю!
* — вої — термін з давноминулих часів, нині — воїни, бійці, солдати....
Слава Україні!
14.10.18
