site.ua
член клубу

Українці, які купують книжки про війну, роблять це не заради любові до літератури. Дехто став колекціонером, дехто просто хоче підтримати матеріально тих, хто наважився писати на цю непросту тему.
Такі покупки - скоріше благодійність, ніж бібліофілія.

Українці, які пишуть про війну, роблять це не заради грошей чи визнання. По-справжньому відомих письменників серед нас нема, а гонорари – річ умовна, на межі декількох мін. з\п.
Такі тексти народжуються, бо не дають спати вночі; вони вириваються з грудей, як чорна хмара.

Але всьому настає кінець. Хоча війна триває, інтерес суспільства до неї вже майже вичерпався. Благодійників все менше. Ти звикаєш, що пропозиції «Придбайте книжки!» в фб залишаються без відповіді.
Автори, кого я знаю, вже давно знайшли собі роботу. Дехто ще пробує «залишатись в темі», робити щось корисне для армії і суспільства. Але поступово всі «мігрують» туди, де гроші – повертаються до бізнесу, нормальних зарплат.

Це логічно, правильно, і невідворотньо. В нашій бідній країні не так багато місць, де є гроші – і ніша «військова література» явно до них не належить…
Десь рік-півтора тому я писав з прикрістю: мої знайомі і друзі спробували щось корисне зробити для країни, пішли з бізнесу на державну службу – але згодом повернулися у бізнес.
Тепер мені так само трохи прикро: аналогічне повернення бачу і серед авторів. І моя робота в школі має сенс (для дружини і двох дочок ), якщо мої книжки активно продаються. Чи знайдуться благодійники воєнрука Якорнова?

Напишіть мені в коменті, чи в фб - зустрінемось! https://www.facebook.com/profile.php?id=1000083568...

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація