Я знаю що українці не поважають себе. Навіть зараз пишуть россійською. Не поважають свою історію, свою культуру й музику.

Знаю.

До таких людей треба відноситись як до сміття й не звертати увагу.

Але чому українці не дивляться на приклади? Чому шукають як россіяни собі виправдання? Ви що, дифективні як й россіяни?

Я так не вважаю.

Я вважаю вас розумною нацією яка вичиться на своїх та чужих помилках.

Й такі помилки та приклади дають нам відповідь на це питання?

Елементарно — США, Британія, Італія, Японія, Південна Корея, Тайвань й Австралія.

Це ті країни де ти не можеш прожити без їх мови та культури й поведінки як у них самих. Там нема поваги до россіян, їх культури та мови. Там принципово тебе не будуть розуміти усі. Ти не можеш скупитись у магазині, якщо ти не вивчив мову. А сором на касі ніхто не хоче.

А у країні, моїй малій батьківщині, Німеччині, в Україні, Білорусі, Литві, Латвії вони лайно. Чому?

Тому що їх поважають. З ними переходять їх мову. Бо вони ж дегенерати. А потім знаки для них роблять.

А ці виродки бачуть у цьому вашу слабкість.

Ви бачите у цьому вашу гречність, культуру, повагу до людини.

Для нього це прояв слабкості вашої. Для нього ви довбойоб. Для нього ви сміття яке можна й треба зрадити, знищити, вбити, обікрасти.

Вони так мислять.

Їх культура залишилась у родоплемінному устрої. Їх розуміння або ти slave чи master, іншого не існує у їх розумінні.

Вам вибирати хто ви — Master чи slavе?

Й поводиться треба з ними так.

Що ж до (таке гарне слово) підмоскаликів у якості шутів та співунів — введіть налоги на їх діяльність россійською та поїздки у РФ на 90%. Щоб це було не вигідно. Та за поганий переклад фільмів українською теж штрафуйте до 90% бюджету каналу.)

Щоб погано робити було не вигідно.

Почніть поважати себе.

Й докажіть собі й усім — що з вами треба рахуватись.

Ви потомки Русі. Східної Імперії. Величних воїнів Козаків. Шпіонів. Дипломатів. Партизанів. Торговців. Дільців.

Тому ви маєте право зневажати європеоїдів (нації та країни) навколо себе.

Й тому ви повинні довести собі, що ви, кожен сам для себе, гідні вашого імені.


P.S.: Чужого навчайтесь та свого не цурайтесь.