site.ua
член клубу

Серж Марко (Олександр Карпюк)

армійський волонтер, активіст партії “Демократична сокира”

(FB)

На тему параду.

Іноді, спостерігаючи за новою владою, я все більше переконуюся, що їх перемога на виборах — це не результат геніального плану.

Перемога результатом геніального плану — це була перемога Трампа. Але порівнювати з перемогою Зеленського її не можна, незважаючи на кілька подібних маркерів.

Трамп починав президентські перегони не фаворитом, а андердогом. Його рейтинг зростав під час передвиборної компанії. Поруч із ним була якісна команда. За його спиною була Республіканська партія, яка мала неабияку довіру американців.

У нашому ж випадку багато елементів просто збіглися. Команда малоросів, що сформували меседжі, які були їм близькі, і які змогли відтаргетувати різні групи. Без сильної команди за спиною, зате з серіалом, який кілька років програмував людей бачити президентом “простого хлопця, в якого все вийшло”.

І так, все вийшло. Так склалося. Причому вийшло так, що самі не очікували. План зайти в парламент партією “Слуга народу”, стати успішнішими за провальний “УКРОП”, вилився в нового президента України й монопартію з гівна та палиць.

Це не критика власне, просто констатація факту, що успіх може мати частку випадковості. І що мегауспішна інформпрограма під час виборів не гарантує вміння працювати з різними таргет-групами й реалізовувати правильні рішення в подальшому.

Одна з таких “таргет груп” — це армія. Судячи з усього, армія для команди Зеленського залишається чимось незрозумілим і страшним. З нею не можна боротися, адже у нас війна. Але очолити теж не виходить. Армія — це щось страшне, зі своїми ідеалами, сталевий звір, який стоїть на кордоні між російським вторгненням і мирною Україною і перемелює ворогів.

Що з нею робити — Узеленського не знають. Ні інстаграм, ні “Свати”, ні “просто перестати стріляти” — чомусь туди не заходить. Армія має свої щупальці в мирних містах, у вигляді ветеранів, активістів і волонтерів, і попри те, що армія аполітична, її щупальці цілком собі політичні, мають свою точку зору і свою вагу в суспільстві.

І один з епізодів, який показує безпорадність інформаційної політики на тему армії — це парад на День Незалежності.

Можна дискутувати на тему необхідності параду, це суб’єктивна думка, окей. Але ти заявив, що параду не буде. Тримай марку, ти ж президент.

У підсумку коли ветерани, активісти, волонтери та інші люди, які пов’язують себе з армією, захотіли самі пройти парадом по Хрещатику — пішла відповідна реакція з офісу президента. Спочатку було заявлено, що в той самий час на Хрещатику пройде аналог Першотравня. Потім заходи, пов’язані з дітьми. Словом, спроба влитися в планований парад, якось себе в ньому зафіксувати, зробити картинку.

І це якийсь… сором. Верховний Головнокомандувач через заходи, пов’язані з дітьми і вчителями, намагається якось притусити до армійської братії, причому способами, які викликають тільки негатив і роздратування. Якось рейдернути захід, який він не зміг ініціювати сам. Краще б він узагалі на нього не звертав уваги, це була б позиція, яка була б хоч якось зрозуміла. Але перевзування на льоту — це низько, Хоботов (с). Якось бо дивно виходить: на військовий парад у тебе грошей немає, а на аналог Першотравня — виявляється є.

На жаль, Верховний Головнокомандувач так і не зрозумів, чому люди приходять на Хрещатик подивитися на свою армію. Це для багатьох єдиний спосіб сказати своїй армії — дякую! Це таке ж програмування народу, як серіал “Слуга народу”, тільки більш патріотичне програмування, і тут і зараз. Тому що саме слово “Незалежність” у першу чергу пов’язано з тими, хто для цієї країни цю саму незалежність захищає.

І це не діти і вчителі. Вони до незалежності не мають відношення.
Первинна до слова “Незалежність” саме армія. Тому зміщення акцентів з армії на дітей і вчителів — це просто червона ганчірка, яку знову команда президента вивісила перед тими, хто і так був не особливо шанобливий до нової влади. Навіщо? Ще більше розколоти суспільство?

Словом, хотілося б нагадати новому президенту, що його попередник набрав 54% на минулих виборах – набагато більше, ніж нинішній президент (у першому турі). І незважаючи на тиск і російських, і проросійських ЗМІ, й типу проукраїнських, і щорічний “Майдан 3.0” у Маріїнському парку, армія у своїй більшості залишилася йому лояльна. І попри це, його рейтинг був останні роки “нижче плінтуса”.

Вам, Володимире Олександровичу, може так не пощастити (армія не буде лояльною).

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація