Я ненавиджу россіян. Я не сприймаю їх як людей. Вони як коммуністи — не люди. А то й гірше. Бо для них абсолютно є нормальним жити у ненависті до Заходу, українцям, німцям, азіатам.
Й з їх відсталістю це не як не корелюється у голові. Для них ксенофобія — форма існування, а не виживання. Це є для них естетично правильне існування. Й це успадковали й так звані Россійській євреї, від Шендеровіча до Венедіктова.
Цей комплекс неповноцінності — є для них природнім, тому що й у россіян, що й у їх євреїв є жгуче бажання переписати усіх відомих людей у «русских/евреев» хоча до євреїв вони мали таке ж відношення, як сперма коня сперми людини.
Але
Але Є єдине за що їх Я поважаю.
Як ворога.
Для них своя країна — це їх країна, й тільки у ній живуть россіяни.
У інших країнах — це корисні ідіоти чи зрадники своєї країни.
Й вони завжди знищують зрадників теж. Спочатку руками зрадників вони знищують усіх хто повстає, українців, як у 1932-1933, а потім у 1937-1939 знищують й зрадників своєї батьківщини, котрі допомогали їм.
Тому що вони розуміють одну істину:
Зрадив свою країну, зрадить й вашу.
Тому, коли Москва захоплювала Новгород, вона його вирізала й заселила туди московитів.)
Тверь теж.
Рязань теж.
Бо зрадили свою країну — зрадять й їх.
За це й поважаю.
