У польській історичній політиці, як у поганенькому бразильському фільмі… головні ролі грають високопоставлені державні чиновники, які розповідають казки про пам’ять, правду, чесність і справедливу оцінку історії. Відразу за ними на сцену виходять другопланові особи, а саме: історики, публіцисти, партійні діячі, а в ролі статистів – різного типу бовдури, які також трублять про правду і пам’ять, спочатку кожен окремо, а у фінальній сцені вже виють хором.

Все відбувається у супроводі оркестру, який розбуджує і оживляє втомлених часом акторів своїми жвавими акордами. Польських істериків безкоштовно забезпечує оркестром московський карлик. Після кожної серії актори отримують гучні аплодисменти, бо щасливі глядачі дізнаються від них, що вони гарні та пухнасті, а оточуючий жорстокий світ тільки й чекає, щоб їм вломити. Актори щоденно запевняють глядачів, що до цього не допустять, бо ж вони супергерої бразильського кітчу…
Не дивує, що публіка любить дурні і банальні фільми, а в житті воліє отримувати від акторів (політиків) сфальшовану віртуальну реальність – так простіше, зручніше і легше – приємніше мати пам’ять, заповнену гігабайтами кітчевої продукції, кіностудії ІНП-Pictures, XXI Century Сємашко чи Прус-Корман-Скоровський Bros Company, ніж змусити себе віддати перевагу некомерційному кіно.
Альтернативне, некомерційне кіно є таким, що змушує замислитись, відображає справжню реальність, показує світ таким, яким він є, історію, якою була. Хто з глядачів захоче дивитись фільм, з якого дізнається, що його ідол був наркоманом, алкоголіком і ще й педофілом? Хто захоче дізнатись, що святий його костелу чи церкви, до якого він молиться, виявиться розпусником і людиною з низькими морально-етичними цінностями, а хтось з його національних героїв був звироднілим злочинцем? Зрештою, хто хоче дізнатись, що його переконання та погляди, у які він вірить з дитинства – лише суцільний бразильський кітч? Хто не любить міфів?
А актори? Що ж – все, як в кіно, актор грає ролі, на які є попит… політик виконує такі ж ролі – якби не було суспільного запиту, не мусив би брехати, а якщо вже, то не аж так…


Короткий опис однієї серії бразильського серіалу:



Епізод перший: «Ми не вшановуємо злочинців»


«У Польщі на державному та місцевому рівні ми не вшановуємо людей, які мають на руках кров невинних цивільних осіб. Нам болить (зроблений в Україні) вибір історичної пам’яті, в якій відкрита декларація симпатії до Польщі супроводжується прославлянням тих, у кого на руках є кров наших співвітчизників – беззахисних жінок і дітей, ми не можемо називати сплановані і реалізовані у жорстокий спосіб дії проти цивільного населення польсько-українською війною».

Фрагмент листа політиків ПіС до українців з нагоди 73-ї річниці Волині


Епізод другий: «Честь і хвала героям!»


…Вважаю, що за все це ми, сучасні поляки, які живуть в незалежній Речі Посполитій, винні їм честь і пам’ять. Тому дякую всім, хто своєю дослідницькою та суспільною працею докладаються до поширення автентичної інформації про Народові Збройні Сили, та повертають їх воїнам добре ім’я. Це надзвичайно важке завдання після півстоліття фальсифікування та наклепів комуністичної пропаганди. Але ця праця приносить добрі плоди. Завдяки вашим зусиллям, передовсім молоде покоління все більш охоче згадує спадщину НЗС, вбачаючи в їх солдатах продовжувачів найкращих польських патріотичних традицій і хранителів нашої національної ідентичності. Я переконаний, що правда про Народові Збройні Сили і пам’ять про їх солдатів добре допомагає створенню епосу та активному залученню громадян на користь незалежної Батьківщини.

Честь і хвала героям! Вічна пам’ять полеглим!
Президент Речі Посполитої Польщі
Анджей Дуда


Відзначення 75-ї річниці створення Народових Збройних Сил – Офіційна сторінка Президента Речі Посполитої Польщі


У зв'язку з 75-річчям заснування Народових Збройних Сил Сейм Республіки Польща визнає, що ця формація добре служила Батьківщині.

Щоб уникнути недомовок – серіал триває багато років. Його зйомку почала не спілка кінематографів «ПіС», змінилась знімальна група, з’явились нові сценаристи та актори, але це не новий фільм, а тільки нове аранжування, нові спецефекти і нові технології…


Сейм Республіки Польща, шануючи їх пам'ять, стверджує, що Народові Збройні Сили добре служили Батьківщині.

Епізод третій: «Наші шляхетні злочинці»


Злочин у Верховинах – злочин, вчинений відділом Народових Збройних Сил проти українського населення села Верховини 6 червня 1945. Його жертвами стали 196 жителів села. Невинне цивільне населення української національності вбивали вогнепальною зброєю, сокирами чи іншими тупими предметами. Було кілька випадків згвалтування жінок. Згідно з представленими даними, найімовірніше вбито 196 осіб українського походження, серед яких аж 152 жінок та дітей. Злочинці з підрозділу НЗС під керівництвом Мєчислава Паздерського, того дня вбили 65 дітей нижче 11-річного віку, наймолодша жертва цього варварства мала два тижні. Після завершення вбивств (етнічна чистка), бандити разом з польськими переселенцями з Волині, забрали майно вбитих і залишили село.


Епізод четвертий: «Супергерой»

У 1992 році президентом Речі Посполитої Польщі посмертно нагороджений Хрестом Національного Військового Чину і Партизанським Хрестом.



Патронат: Інститут Національної Пам’яті


Костел Кармелітів при госпіталі Св. Яна божого в Любліні, вул. М. Бєрнацького, 5.
У ньому знаходиться пам’ятна дошка Мєчислава Паздерського – вбивці беззахисних жінок і дітей! У костелі!

Епізод п’ятий: «Непричесані факти»

«Доповідаю, що відділи АС після концентрування під моїм керівництвом вирушили в загальному напрямку на Замость, згідно з наказом. По дорозі вирішено ліквідувати кілька українських сіл. Першим і найближчим селом мали бути Верховини і Касілан. [...] Верховини оточили з усіх сторін і вирізано 194 людини української національності. Кільканадцять змогло втекти… [...] Після акції всі відділи відвів у напрямку Мазярні у найкращому порядку. Наразі збирався попрямувати до стрілецьких лісів, але через погоню ворога [...] вирушив у напрямку Гути біля Войславиць. Після дводенного відпочинку вирушаємо далі на стрілецькі ліси, які за той час були звільнені від охорони»
- Ситуативний рапорт «Шарего» (Паздерський) від 3 червня 1945 р.

«…стріляли переважно без розбору, від найменших дітей до старих, такий був наказ «Шарего». [...] Я був біля табору, коли якийсь чоловік середнього віку втікав житом; я вистрілив у ньогоз карабіну і вбив його, крім цього, більше нікого не вбив. На нашій ділянці було вбито до 80 людей, найбільше людей ліквідував відділ «Шарего»
- AIPN Lu, 08/44, Персональна справа на банду НЗС під керівництвом «Земсти» і «Борути», Протокол допиту підозрюваного Мар’яна Ліпчака від 23 IX 1946 р. в PUBP у Холмі , к. 220

«Не знаю, скільки наш відділ убив людей, але я бачив, що там де був «Костек» [Вацлав Рибак], на одному подвір’ї лежало більше 20 трупів переважно дорослих людей, а «Б’яли» [Вацлав Ліс] займався переважно дітьми. «Костек» стріляв лише з Віса, а «Б’яли» з пепеши(…) Під час акції один з солдатів «Маринаж», який мав борідку і вуса, зайшов у оселю попа, але піп втік, тоді він одягнув сутану і почав ходити по оселі, і в цей момент увійшли його друзі, і не впізнавши почали його бити, поки впізнали, він добре від них дістав»

- AIPN Lu, 17/1249, п. 1, Акти справи Мар’яна Ліпчака та інших, Протокол допиту підозрюваного Євгенія Дудка від 26 VIII 1946 р. у PUBP у Холмі, к. 146.
«У відділі «Шарего» було двоє хлопців по якихось максимум 15 років, одного з них було звати Кайтек, а іншого не знаю, але ми їх обох називали Кайтками, і [...] Кайтки брали участь в акції у Верховинах. Один з них, що повернувся разом з вцілілими [...] прийшов до моєї жінки і просить, щоб дала йому щось їсти, бо він голодний. Але спочатку хотів похвалитись перед жінкою, яким він вийшов героєм у Верховинах. Так каже жінці: «кажу вам, двоє старих так просились, щоб їх не вбивати, але я їх вбив лопатою», а жінка рознервувалась і каже йому: «Ах, ти розбійнику! Забирайся звідси! Не отримаєш їжі». Засоромився і пішов»
- Спогади Станіслава Нєворая, жителя Майдану Загородинського

«…Верхи під’їхав чоловік, якого називали поручником. Той поручник наказав мені молитись. Я почала молитись по-польськи [...]. Савчукова теж молилась по-польськи і тоді нам обом сказали відійти вбік, а приведена третя жінка, що називалась Вількова Софія [ймовірно жінка Нестора Вілька], не могла перехреститись [...] поручник наказав її застрелити. Один з солдатів націлився, але його карабін заклинило, і тоді інший застрелив Вількову з автомату. Я чула, як вони між собою говорили, що й за Бугом лилась невинна кров. Також казали: «але ж ми наробили м’яса»
- AIPN Lu, 042/4, Акти PUBP у Красномуставі, Протокол допиту свідка Анни Намінської прокурором Спеціального Кримінального Суду в Любліні М. Філінським, Верховини, 15 VI 1945 р., к. 60.

«Правило самостановлення народів про себе є доказом політичної зрілості і незалежності, зовнішнім проявом якої у польського народу було спонтанне створення фронту боротьби за своє буття з німецьким загарбником і ордами варварського сходу. Ця боротьба безкомпромісна і вимагає від кожного виразного формулювання стимулу на поляка чи не поляка. Васер поляків бути не може і не буде. Старі методи політичного вирішення і погладжування євреїв, німців чи українців, виявились для нас згубними у наслідках. Поступки є доказом слабкості і роззухвалює тих, до кого лагідно ставляться. Меншості відчули себе господарями, а ми зійшли до ролі слуг у своїй Батьківщині. Нинішня війна є межею збирання плодів нашої польської аполітичності. Робимо висновки з попередніх помилок. [...] Любельський комітет не лише нічого не зробив у питанні забужанських злочинів, але що гірше – навіть примирився з Українською Радянською Республікою. Вбивства, які вчинили бульбівці, їм на руку та узгоджуються з ідейними засадами жидокомуни [...]. Але народ Польщі не вдасться обдурити. Над Віслою і Бугом на варті стоїть НЗС недеконспірованого ворога більшовиків і нерозв’язаного Лондоном – Народові Збройні Сили, свідомі своїх завдань та кінцевої мети, якою є Велика Національна і Католицька Польща. [...]Для зрадників любельського комітету пошкодуємо куль, для них суха гіляка. Цей комітет складається з більшовицьких комуністів, євреїв і бульбівців, вся ця трійця витворяє сатанинські ігрища, бажаючи нас знищити. Однак даремний труд – боротьба з жидокомуною і гайдамаччиною почалась… Верховини були одним з багатьох прикладів панування гайдамацького паразита, який за Бугом вбиває поляків у відкритій боротьбі, а з цього боку приходить до влади, ППР і ліквідує поляків. За ці злочини вони будуть покарані, як і кожен зрадник. У безкомпромісній боротьбі не завагаємось перед радикальними кроками. Ми не лише признаємось до Верховин, але й попереджаємо не про одне Псяче Поле гайдамаччини; це відповідь на забужанські злочини прот польського беззахисного населення».
- пресовий орган НЗС «Щербець», номер 23 від 23 червня 1945 р.


Епізод щостий: «Брешіть, але знайте міру»

Злочин у Верховинах представляють у польській пропаганді, як Волинський злочин
«…У 75-ту річницю створення Народових Збройних Сил Сейм Речі Посполитої Польщі визнає, що ця формація добре служила Батьківщині».
- з постанови Сейму Речі Посполитої Польщі


«…герої НЗС після років забуття і стирання із загальної пам’яті, дочекались у вільній Польщі, за яку дуже віддано боролись, вшанування і честі».
- голова ІНП, Ярослав Шарек


«…НЗС були другою за чисельністю підпільною організацією. Це була велика сила не лише через кількість солдатів, але й – а може передусім – по силі їх духу, сили віри і любові до батьківщини, ідейній єдності, залізній волі і величезної рішучості».
- Голова ПіС, Ярослав Качинський

Злочин у Верховинах – це лише один з численних прикладів сили духу, сили віри і любові до Батьківщини солдатів НЗС. Вони добре служили Батьківщині, тому такі вшанування і почесті на найвищому державному рівні…

Więcej: http://dobrodziej.webnode.com.ua/news/virtuozi-brekhni/

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація