Верховна Рада не підтримала Програму дій Уряду, яку уряд розробив спільно з Комітетами ВР, врахувавши і ідеї, і забаганки.
На обговоренні Програми в залі ВР сама Програма не обговорювалася.
Все це свідчить про те, що це було голосування:
- як вотум недовіри президенту (бо Програма Уряду по факту відображає програму президента)
- як помста за меморандум з МВФ (достатньо подивитися — хто саме голосував проти всередині фракції СН)
- як недовіра ВР до самої себе (бо в Програмі враховані побажання комітетів)
При тому, що до самої програми багато зауважень: вона недостатньо збалансована, не всі пункти конкретизовані (хоча, насправді, конкретизація — це питання до Плану дій) і так далі, але це вже набагато кращій документ, за той, що був раніше. І точно кращій за програми більшості з попередніх урядів.
Тут постає інше питання, на якому пропоную сконцентруватися: Чи можна творити програму дій за відсутності Національної стратегії?
Це і має стати зараз пріоритетом для консолідації президента, Уряду, Парламенту і експертного середовища: створення Національної стратегії:
- економічний прорив
- розвиток людського капіталу
- стійкий розвиток
- ефективне урядування, створення інклюзивних інституцій
- безпека
- зовнішня суб'єктність.
І початком може стати Національний діалог щодо стратегічного бачення України і прийняття Візії у ВР.
