За матеріалами "Новое Время":


На зупинці, будь ласка! На зупинці! Просили на зупинці!!! Решту з двадцятки передайте! У мене пільговий. Ногу прищемило, відкрийте двері! Куди ви лізете, ви мені ребра зламаєте. Тут нема куди, женщіна, ззаді їде наступний. Відкрийте вікно, нема чим дихати. Закрийте форточку, дитину продує. До психлікарні їде? Це вже психлікарня?

Запах металу на долонях, експрес-курси з акробатики, хіти шансону на пам’ять, ікони, китайські амулети, іграшкова собачка, що нервово хитає головою, козирні місця на моторі (і в резюме можна записати роботу кондуктором!), люди, які готові одне одного вбити за сидяче місце.

Якщо ви їдете на роботу 40 хв, то за місяць проводите в маршрутці 26 годин свого життя. Добре, якщо сидячи і бодай з книжкою або телефоном в руці. Але ці 26 годин - дрібниці у порівнянні з тим, що ваша маршрутка може згоріти, як сталося біля метро “Харківська”, або вибухнути, як у Шевченківському районі.

Ми всі сваримо фаст-фуди, але час від часу в них забігаємо. Маршрутки в Києві ніхто не любить, але щодня вони перевозять 1,1 млн пасажирів. Більші показники лише у метрополітену. Масштаб охоплення міста послугами маршруток - 56% усіх маршрутів, і 24,5% усіх киян щодня.

Окрім незручностей для пасажирів і недоступності для маломобільних груп (спробуйте зайти з дитячим візком - окрім хіба пари маршрутів, це неможливо), є зовнішня сторона. Маршрутки паразитують на транспортній системі міста. Вони дублюють багато маршрутів автобусів, тролейбусів і трамваїв. Їх не видно на GPS, тож вони спокійно приїздять на зупинку за 2 хвилини до автобуса, забирають всіх, хто поспішає, і збирається заплатити за проїзд. Для великогабаритного транспорту лишаються самі пільговики.

На маршрути виходять старі машини, викидаючи в повітря купу гидоти: - 108 245 тон СО2 на рік. Автобус вміщує від 100-120 пасажирів, “автобус-гармошка” - до 180. Типовий “Богдан” - до 43 людей. Тобто щоб перевезти 180 пасажирів, потрібен один великий автобус, два маленьких або п’ять маршруток. Велика кількість маршруток у місті, утворює “тромби” на дорозі, і всі завмирають у заторах.


фото Транспорт Києва (facebook)

То як захистити транспорту систему столиці від інфаркту?

Ще в грудні 2015 року Світовий банк надав рекомендації Київській міській адміністрації щодо оздоровлення транспортної системи Києва. Важливим пунктом було закрити майже половину маршрутів, які обслуговують маршрутні таксі, та закупити замість них великі автобуси, тролейбуси та трамваї. Добова потреба в маршрутках має скоротитися з 1525 машин мінімум на 750, а кількість маршрутів - з 161 до 87 як мінімум.

Пройшло два роки після оприлюднення рекомендацій Світового банку, але досі немає навіть плану дій щодо їх втілення, попри різноманітні заяви з боку мерії. “На папері” маршрути закриваються, на практиці досі возять пасажирів: маршрути 217, 238, 412, 412к, 478, 501, 502, 570, 595, 597. Київські чиновники закривають очі на “нелегалів” навіть в центрі міста.

Світовий банк рекомендує також переформатувати столичні маршрути. Одна з основних переваг маршрутних таксі - пряме сполучення без пересадок. То чому ж таке сполучення не зробити для автобусів, трамваїв, тролейбусів? Звісно, доведеться прокладати нові контактні мережі або закуповувати тролейбуси з автономним ходом та електробуси. Але в бюджеті Києва на 2016 рік було закладено 25,6 млрд грн витрат, тоді як дохід склав 38,5 млрд грн, з них минулого року витратили лише 33,8 млрд грн. Гроші з децентралізації цілком можуть піти на розвиток транспортної інфраструктури. А поки через недосконалу систему громадського транспорту місто роками не лише втрачає величезні прибутки, а фактично дотує маршрутки.

Приватним перевізникам також знайдеться місце в реформованій системі. Важливопереглянути основу співпраці між містом і перевізниками. Кого не дратує, коли водій по кілька хвилин стоїть на зупинці, чекаючи на додаткових пасажирів? Перевізники мають отримувати гроші за транспортну роботу, тобто за фактичну кількість кілометрів, які проїхали. Тобто беремо кілометраж одного рейсу і рахуємо кількість рейсів за місяць. Сьогоні це більше схоже на полювання - скільки грошей з пасажирів взяв, всі твої.

У Києві має бути запущено центр дистанційного керування громадським транспортом. Так-так, на табло монітора має бути видно, чи дотримуються водії графіку руху та інших умов угод з містом: це стосується і приватних, і комунальних перевізників. Обладнання в місті є, ним просто ніхто не користується. Весь комунальний транспорт - навіть міська електричка - обладнані модулями GPS, ставлять їх і окремі приватні перевізники, але для внутрішнього користування.

В угоді мають бути прописані чіткі штрафні санкції як для перевізника (за невиконання графіку руху, недотримання кількості рухомого складу або траси маршруту), так і для міста (за неправомірне проведення позачергового конкурсу, за затримку виручки). На конкурсі перевізники конкурують вартістю кілометра. Перевізник має працювати виключно в загальноміській системі оплати проїзду, в загальноміській системі графіків, на загальних підставах, затверджених КМДА. Строк договору між перевізниками і містом має становити не менше 5 років, мають бути чіткі гарантії, що перевізник не втратить маршрут та/або не отримає конкурента упродовж строку договору.

Друга важлива складова - єдиний електронний квиток та Єдиний центр збору та обліку виручки на міському транспорті. Це дасть можливість контролювати прибутки за міські перевезення. Водій чи його кондуктор взагалі не мають торкатися грошей. Скрізь, де є людський фактор, можливі зловживання і крадіжки. Не говорячи про те, що водій має дивитися на дорогу, а не шукати “здачу з двадцятки передайте, будь ласка”. Також в систему єдиного квитка потрібно інтегрувати проїзні квитки, щоб пасажири могли економити кошти на проїзді, а місто - планувати свої надходження.

Перед рейсами необхідно перевіряти стан здоров’я водіїв і проводити за планом технічний огляд машин. Інспекційна служба, страхова компанія чи хтось інший - але це має проводитися, щоб в маршрутках перестала вибухати система охолодження. До речі, за попередні випадки хтось поніс покарання? Проведено службове розслідування?

Дуже важливо проводити прозорі конкурси на київські маршрути. Неважливо, виграють в ньому комунальні перевізники чи приватні, якщо умови конкурсу прописані під адекватний транспорт, в якому можна їздити, не втрачаючи людської гідності. В умовах обов’язково має бути зазначена велика пасажиромісткість, низька підлога для зручності людей на інвалідних візках, з порушеннями зору, батьків з дитячими візочками, велосипедистів, літніх людей та пасажирів із травмами або важкими сумками. Також на конкурс мають пропускатися лише машини, що їздять на пальному стандарту екологічності “Євро 6” або живляться від електричного струму. Маршрутні таксі мають дотримуватися графіку і мати єдине візуальне маркування номера та схеми маршруту. Назви зупинок повинні оголошуватися і відображатися на інтерактивних табло кількома мовами. Проголосувати за інші вимоги до маршруток, такі як підігрів салону взимку, відсутність музики водія, заборона користуватися мобільними можна за посиланням.

З таким підходом, від звичних малих маршруток нічого не залишиться. Чи зникнуть вони з міста? Що робити водіям, які залишаться без роботи? Насправді і в радянські часи, і в сучасних європейських містах працюють автобуси, схожі на наші маршрутки. Проїзд там коштує дорожче, їздити можна лише сидячи. Вони доставляють людей у віддалені райони, часто “до дверей будинку”, а також виконують функції комфортабельних експресів. Ці маленькі буси їздять туди, де великий автобус не проїде, і де немає достатнього пасажиропотоку для великих автобусів.

Також для водіїв та автомеханіків можна продумати програму перепідготовки для роботи на великогабаритному транспорті, і розробити механізм утилізації старих і несправних машин.

Київ має позбавлятися залежності від маршрутних таксі. Міська адміністрація ігнорує здоровий глузд, ігнорує рекомендації українських та іноземних експертів. Можливо, час громаді сказати своє слово?

christina.morozova
Христина Морозова

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації