Нещодавно я дуже зрадів закону про підтримку кіно, адже я маю відношення до кіно, писав музику до фільмів і серіалів. Переважно російських, німецьких, словацьких, американських. З України замовлень майже не було. З початку війни, доречі, я повністю розірвав відношення з російськими замовниками.

Ну, тобто, я можу трошки фахово говорити про кіно.

Про новий закон хотілося написати навіть окрему статтю. Але скажу про інше.

Про ось цей ролік на підтримку служби в лавах української армії. Його часто крутять по телебаченню.

В анотації до відео вказано: «„Баллада о пехоте“ — это 2-минутная сага, которая без пафоса и поз повествует о службе украинского солдата, призывая записаться на контрактную службу.»

Заявлено також, що цей ролік знятий без державної підтримки. Честь і хвала! Хоча ціла серія відео, які пускають в ефір різних каналів як соціальну рекламу без підтримки МО — це щось фантастичне.

Запросили ізраільського режисера, музику написав ізраільський же композитор. Маєте повне право, якщо дійсно знімаєте без державної підтримки.

Сценаріст, ніби, з України. Проте ролік це «нєчто»!

Ролік запізнився років на 80.

Військові обіймаються як Брежнєв з колегами, хіба що не цілуються тричі.

Якийсь снаряд (танковий?) рветься в метрі від трьох військових. Ті навіть не впали на землю.

Військовий-очкарик риє окопи, лежить під танком, навколо нього рвуться міни (Шо він робить зі своїми -5 під танком з лопатою? Чи довго окуляри залишаться на голові в такій ситуації? Як він врятує очі без тактичних окулярів?), потім він з лопатою кидається кудись на неіснуючого ворога. Може на танк? Після слів «А якщо в нас закінчаться набої, ми візьмемо лопату...». Круто, а що? «Бабы ещё нарожают»!

Телеканал «Звєзда» радісно прокоментував цей ролік. Втім, мені глибоко похєру, що там говорить телеканал «Звєзда». Мені тут жити і дивитись українське телебачення, блін!

Вступайте до лав сухопутніх військ! Під танками ви будете лежати з лопатами, без набоїв, їсти замерзлий хліб.

Мотивує, аж бігти хочеться. Подалі від комісаріату. Слухайте, люди. Як мотивуючий ролік — це біда. Його просто не можна показувати під час війни. Не можна! Але хтось же дав добро і проплатив показ цього роліка. Він демотивує, викликає подив, сміх, злість, але ніяк не мотивує йти воювати. ХХI століття на дворі. Хіба так воюють в Ізраілі? Хоча звідки знати ізраільському режисеру як воюють в Україні? Хіба що з радянськіх фільмів про Другу Світову. Звідти ж черпав натхнення сценарист.

Якщо хтось не в курсі: я 2 роки їжджу з волонтерськими концертами та допомогою в зону АТО. Тобто і про АТО трошки маю право говорити. І про волонтерське мистецтво, про пропагандистську і мотивуючу роботу з цивільними та військовими. Це для справки, щоби потім не казали: «А што здєлал ти?»

Пофантазую і копну (не лопатою, думкою) глибше. На майбутнє як застереження. Якщо в нас почнуть масово знімати кіно про сьогоднішню війну (а почнуть!) і будуть знімати ось таку нісенітницю (хай і з характерними акторами, в слоумо, з атмосферною музикою) — і витрачати на таке державні гроші, я буду перший, хто скаже: «Люди, ви охєрелі»? Ні, якщо ви хочете знімати ось таку псевдодокументальну фантастику — на здоров'я. Але без державних коштів, будь-ласка. От як і цей ролік. І показуйте в кінотеатрах, а не на телебаченні на повному серьозі.

Дякую за увагу.

-------------

Хочете допомогти дітям в зоні АТО та військовим? Звертайтесь до мого друга Олега Піротехніка. Він їздить в АТО регулярно, мінімум двічі на тиждень, в різні міста.

4149 4978 5466 2642 Абрамычев Олег, Приват банк