Після візиту Зеленського в Ізраїль, Єрмак заявив про те, що Україна не виявляла бажань зустрічастись з російською стороною, це все вигадки (вигадки нагадаю озвучив один з помічників Путіна). Деякі телеграм канали написали, що в Кремлі після цього «образились» на Єрмака. Тому завдання останнього інтерв'ю Андрія Єрмака — не стільки стратегічні, скільки тактичні – відновити значимість переговорника. Взагалі у нас зі стратегією завжди були проблеми. Не лише при Зеленському.

Шукай позитив – кажу я сам собі, коли дивлюсь інтерв'ю представників нашої влади. Ну що ж позитив є у інтерв'ю Єрмака – не просто припинити війну, а повернути Донбас на українських умовах (але не йдеться відновлення територіальної цілісності – тобто і повернення Криму). Припинити війну – каже він — це не лише перестати стріляти. Це і вивести іноземні збройні угруповання (російські якщо на те пішло, але влада тепер слово «Росія» в контексті війни використовує лише коли говорить про переговори, а не про обстріли).
Відійду від теми інтерв'ю. Пишу про це 100500 раз – можна довго домовлятись про виведення іноземних підрозділів. Але їх на думку Росії там немає. Тому прямі вимоги вивести війська – це вимоги в пусту. Точніше, вони більше не для Росії, а для решти світу. Але – не забувайте, що в тому ж пункті мінських угод записано роззброєння незаконних збройних угруповань. А це якраз прямим текстом про російських проксі – не залежно від того, чи звільнять їх вчорашнім числом з лав російської армії чи в кишені російських найманців український паспорт. Чого ми мовчимо про цей пункт?
Про червоні лінії на Донбасу – є заява Єрмака про те, що вибори неможливі без виведення іноземних підрозділів та контролю українського уряду над кордоном. Знаючи нашу владу – вона говорить те, що хочуть чути. До того ж симптоматично – чого він так ялозить в кріслі коли відповідає на питання про Донбас?
Про вибори на окупованих територіях в один день з українськими сказано занадто багато. Але те, що про них знову згадують, говорить про те, що влада дійсно продовжує грати в цей план. Точніше про те, що ми будемо «гнати» наші зобов'язання по останньому комуніке у нормандії (імплементація формули Штайнмаєра, домовленості по впровадженню законодавства про особливий статус та розведення військ в нових уже чотирьох (!) точках) переступаючи через себе. Приблизно так само як ми гнали першу зустріч Зеленського в норманській четвірці. Бо всі вимоги треба зробити до кінця березня-початку квітня. В іншому випадку зустріч буде відтермінована на невизначений термін. І чим далі відтермінувати, тим менше шансів на вибори в ОРДЛО 25 жовтня.
В цілому, влада продовжує вірити у те, що з Путіними можна домовитись. В принципі, я теж розумію, що з ним можна домовитись. Просто результат таких домовленостей суперечитиме заявленим «червоним лініям» українських інтересів.