Можна сміятись над цим. А можна згадати, що у кожному жарті є лише доля жарту.

Перше. Чи можливий переворот взагалі? Так можливий. У нас уже склалась традиція революційної зміни влади. Тієї влади, яка втратила відчуття кордонів та моральних меж. До речі – щодо порушень правових меж, то тут українці більш толерантні. Такі революції щонайменше двічі досягали успіху. Принаймні, у тому, що стосується усунення старої владної еліти. Але для того, щоб створити умови для таких переворотів має існувати причина, підстава і рушійна сила. І головна причина для будь-якої революцій – це величезна недовіра до влади. І для того, щоб кардинально втратити довіру до грудня в економіці має відбувся колапс. Але щоб його досягти треба постаратись, бо його гальмуватись наші міжнародні донори, ближчим часом так точно.
Друге. Підстави. Підставою для вибуху може бути будь-яка відверто несправедлива для більшості суспільства дія влади. Повторюсь: влади, яка не має підтримки.
Третє. Рушійні сили. Як би не лякали армією, вона завжди була аполітична. З інертно-провладною верхівкою. Так само як і СБУ, хіба що активність верхівки була вищою. Ветеранські рухи є патріотичними в принципі, а не персонально орієнтованим. І навіть альтернативний парад на День незалежності – це не акція в підтримку Порошенка, а незгода з непатріотичним, на їх думку, рішенням Зеленського не проводити військовий парад. Тому, ветеранські рухи можуть стати рушійною силою перевороту лише тоді, коли влада системно подаватиме непатріотичні сигнали. Особливо – якщо це стосуватиметься будь-яких поступок Росії. Але – рушійні сили без причини (тобто підтримки суспільством і недовіри до влади) – нічого не вирішують. Те ж саме стосується і зовнішньої підтримки.
Три з половиною, факультативно: персоналія, яка очолить переворот. Незалежно від ставлення до Порошенка, навряд чи він сьогодні може бути тим, хто об'єднає сили для протидії Зеленському. 8% підтримки у липні після 25% на президентських виборах у квітні – це «трохи» не та тенденція, яка свідчить про очолювання держпереворотом. До того ж, патріотичний електорат залишається поділеним між усіма парламентськими силами (крім ОПЗЖ). А силові структури – уже не підконтрольні Порошенку.
І найголовніше. Протидія державним переворотам – це компетенція не МВС, а СБУ. МВС включиться у процес уже тоді, коли переворот досягне відкритих форм. Тобто, тоді коли протест і незадоволення влади зі скритих форм (чи то системних чи спонтанних) випливе на вулицю. Але, чесно кажучи, тоді протидіяти уже не матиме сенсу. Невдоволення населення не «вилікуєш» дубинкою.
В будь-якому випадку, відповідь на питання буде революція чи ні – залежить, насамперед, від ефективності самого Зеленського та його «Слуги народу». Від здатності влади реалізувати сподівання людей. А не від того, щоб вчасно пов'язати і покарати революціонерів.