Після повернення з російсько-української війни, так чи інакше, перед кожним ветераном виникає потреба у соціалізації і адаптації до мирного життя. Хоч це може видатися дивним для цивільних людей, але тим, хто пройшов бойові дії доводиться практично заново вчитися існувати разом з нами усіма і з собою новим. «Війна – це такий досвід, який тебе ніколи не залишає„, – говорять ветерани.

Я, як ведуча програми «Після фронту» на військовому радіо Армія.фм, намагаюся досліджувати нові шляхи, які віднаходять ветерани для життя без війни. Власне, ці люди і є головні герої моєї програми. Серед найпопулярніших видів допомоги самому собі можна виокремити спорт та започаткування власної справи. У спорті себе переважно знаходять хлопці і дівчата, які отримали на війні серйозні поранення – для них це стає життєво необхідним. До бізнесу ж тягнуться практично усі ветерани, з різних сфер, з різним довоєнним досвідом та з різною освітою і навичками.

Навіть наш проект «Після фронту» започатковувався Леонідом Остальцевим – ветераном, власником бренду Veterano Group та засновником Pizza Veterano і військовим психологом Андрієм Козінчуком виключно як той, що говорить про ветеранські бізнеси. Навіть називався він спершу «Veterano бізнес». Ініціатори хотіли розповідати про людей, яким війна дала впевненостістворювати щось нове.

Частіше за все, прийшовши в бізнес, ветерани керуються простим розумінням: «Якщо ти вижив на війні, не побоявся на неї потрапити, – чого боятися в цивільному житті? Максимальний ризик, якщо ти все зробиш по-закону, – це те, що справа не піде і „влетиш“ на гроші».

За рік кількість ветеранських бізнесів зросла на 80 штук

Днями інтернет-портал, присвячений ветеранським бізнесам Veterano Service опублікував графік кількості розподілу цих бізнесів по Україні. За їхньою інформацією, на сайті розміщено 224 бізнеси, заснованих людьми, що повернулися з війни.

«Зараз на сайті 224 ветеранських бізнесів. В моїй загальній базі 400, але це з тими, що закрилися, з тими, власники яких не хочуть акцентувати на своїй приналежності до ветеранів, та з тими, які ще не відкрилися до кінця і бажають не афішувати наразі про свої справи. На сайті учасники з 44 населених пунктів України„, – розповідає Лариса Микитьон, засновниця інтернет-порталу.

У порівнянні з минулим, 2019 роком, видно, що практичному у кожному обласному центрі кількість цих бізнесів зросла хоча б на 1. Немає даних щодо Рівного та області, але Микитьон припускає, що вона може не знати про ці бізнеси. Загалом за рік по всій країні кількість власних справ у ветеранів зросла на 80 штук. А коли сайт тільки запускався у 2017 році, цих бізнесів було всього 10.

Останнім часом часто можна почути від людини, яка пройшла війну, що вона на цьому не хоче акцентувати, відтак, в її бізнесі навіть натяку на щось військове не буде.

«Але коли ветерани бачать, що ми публікуємо статистику, часто запитують, чому їх не включили. І можуть додатися до сайту„, – додає Лариса Микитьон.

Три сходинки ветеранського бізнесу

«Існує три сходинки поняття»ветеранський бізнес, – розповідав якось в інтерв'ю один з ветеранів-бізнесменів Олександр Матяш, засновник компанії чоловічої білизни Regata Club. – Самозайнятість, підприємництво та бізнес. Самозайнятість – це коли ти виробляєш щось, не залучаючи до цього інших людей. Підприємництво – це коли ти вибудовуєш певну структуру, в якій є люди, що працюють з тобою або на тебе. А бізнес – це коли ти вибудовуєш систему, за якої тобі не треба постійно втручатися в бізнес-процеси. І ти корегуєш не людей, а саме систему“.

Виходячи з цього розуміння, більшість ветеранів починають займатися власне самозайнятістю. Комусь цього достатньо і в цьому комфортно, як розповідав, наприклад, Олександр Іваницький, який займається створенням мурашиних ферм. За словами Сашка, йому комфортно не організовувати велике підприємство, і достатньо доходу, щоб відчувати себе добре в таких умовах.

„Найпопулярнішою ветеранською справою є відкриття кав'ярні, – говорить Лариса Микитьон. – Це зрозумілий бізнес і не надто дорогий. Початкові вкладення на рівні Києва можуть бути близько 5 тисяч доларів“.

Взагалі ветерани займаються тільки улюбленими справами, а отже їхні власні справи є досить різноманітними. Багато хто починає займатися ручною роботою: створювати ювелірні прикраси, вироби з дерева, шкіри, займатися ковальством. Багато кого привертає робота, пов'язана з дрібною моторикою – створення тих самих прикрас, або оздоблення речей. Таким, наприклад, займається Андрій Живущий – він виготовляє речі, прикрашені бісером. Або ветеранка Ірина Цвіла, яка створює прикраси з вкрапленням природи. Сергій Панков після повернення з війни із ювеліра перетворився на майстра перманентного татуажу. Зізнається, що така робота його заспокоює, концентрує увагу і відволікає від можливих нав'язливих думок.

Достатня велика кількість ветеранів займається кулінарією та продуктами. Вони створюють соуси, сухофрукти, мед, ягоди, різноманітні страви, готують м'ясо або вегетаріанську продукцію. Солодощі займають не останнє місце.

Творчість – невід'ємна частина пошуку себе після повернення з війни. Багато хто починає малювати, писати, створювати, наприклад, іграшки. Авторка проєкту #Книги_про_війну Ганна Скоріна в одному січневому інтерв'ю зазначила, що зараз існує майже 500 книг на військову тематику. З них понад півтори сотні – написані військовими.

Догляд за здоров'я і за собою – популярна тематика серед колишніх військових. Так, один з ветеранів 72 ОМБр Костянтин Чабала неодноразово розповідав, що повернувшись після війни у свою освітню сферу, згодом зрозумів, що повинен знайти роботу руками, інакше розумова робота його пригнічувала. Зараз Костя має масажний кабінет. Це була мрія його дитинства. До речі, так і є – дитячі мрії це один із найсильніших мотиваторів у пошуку себе.

Багато хто знаходить себе і не у творчих сферах – СТО, IT, ремонтні роботи, а також у створенні одягу чи різних речей – спорядження, серветки для чистки зброї, меблі, техніка тощо.

Існує два заперечення – «у мене немає ідеї» і «в мене немає грошей». Насправді, гроші зараз дуже легко дістати, є багато грантових програм. Щодо ідеї – наприклад, я завжди роблю той продукт, який не можу отримати в Україні. Якщо є ідея – просто бери і роби«, – переконує Олександр Матяш.

Чимало власних справ ветеранів є сімейними справами, це єднає рідних людей, які були довгий час в розлуці.

Досить велика кількість ветеранів мріють відкрити власний заклад харчування. Багатьом це вдається. В різних містах України, окрім мережі Pizza Veterano, створюються заклади з різною кухнею: кримськотатарські страви, рибне кафе, заклад української кухні. Проте, на жаль, найчастіше, саме цей вид ветеранського бізнесу закривається. На це є різні в кожного причини. Загалом, з 2015 року дотепер 12% власних справ ветеранів у різних сферах закрилися.

Правила ведення бізнесу для всіх однакові

Багато хто з ветеранів переконані, що власний бізнес – це крута річ, яка точно допомагає перемкнутися з війни, при умові, що ти на 100% віддаватимешся справі. „Це величезна відповідальність, яку немає на кого перекласти, якщо ти «лажанув». Цю відповідальність за свої дії і їх наслідки потрібно навчитися брати на себе.

Лариса Микитьон говорить, що виходячи зі світової статистики, лише5% людей можуть бути бізнесменами.

Різниця у правилах ведення бізнесу для ветеранів і не для ветеранів є тільки в мотивації. У людей після повернення з війни відчуття справедливості загострене, енергія на найвищому рівні, є жага навчатися, поспішати, не відкладати ні навчання, ні реалізацію роботи. Ветерани більше хочуть працювати самі на себе. І у них для цього більше і витривалості, і мотивації.

Проте, ветеранська впертість часто може грати не на їхню користь. Лариса Микитьон зазначає, що великий відсоток людей просто не хоче писати бізнес-план.

«Відсутність бізнесплану – це провальна практика. Багато хто не хоче це писати, чогось не розуміє, або, напевно, не може розібратися. Але бізнес-план потрібен для уникнення помилок, він допоможе подивитися з іншого кута, прорахувати свої можливості„, – говорить дослідниця ветеранського бізнесу.

Дехто думає, що може працювати на роботі і займатися бізнесом. Так не вийде. Хіба що – це залишиться на рівні самозайнятості.

Податкова – ще одна причина того, що самозайнятість не переростає у щось більше. Не лише ветеранів, а й людей у нас в країні загалом лякають податки і співпраця з податковою.

Ще кількома важливими проблемами ветеранів є не дослідження цільової аудиторії, відсутність реклами. Так, комусь може «вистрілити» тема, але це радше вийняток, ніж правило.

Але варто розуміти, що ветеранський бізнес живе за законами життя, а не патріотизму. Те, що людина була на війні, змінює її особисто – додаючи чи забираючи певні риси характеру, але це не впливає на загальні правила ведення бізнесу.

Made in Ukraine – це гордість

Більшість ветеранів, які вирішують зайнятися власною справою, керуються тим, що не хочуть працювати на когось та – часто – хочуть створювати якісний український продукт.

«Я створюю якісно те, чого не можу знайти і купити в Україні„, – говорить про свої вироби Олександр Матяш.

Багато серед ветеранів є тих, хто і до війни займався власною справою. Та переважна більшість цих людей змінили напрямок роботи чи рід діяльності. З тих чи інших причин, у кожного по-різному. Проте, підприємницьку жилку вони не втратили.

Говорячи про статистику ветеранських бізнесів по усій країні, неможливо не відзначити Київ та Київську область. У столиці і ветеранська спільнота міцна та об'єднана. Вони підтримують один одного, консультують, обмінюються послугами. І це все розростається з великою швидкістю.

Наприклад, за даними Veterano Service минулого року в столиці налічувалося 75 ветеранських бізнесів, а в області 13, то цього року в столиці вже 106 таких бізнесів, а в області 16. Це лише ті, що є на сайті.

Наприклад, колишній боєць батальйону «Донбас» Костянтин Алексеєнко, який після війни зайнявся виготовленням декоративних свічок, розповідав, що перед заснуванням власної справи, багато вчився і аналізував.

«Я не професіонал в сфері бізнесу і не мав економічної освіти. Проте, хотів створити власне виробництво. Я розумів, що товар повинен бути актуальним і міг довго зберігатися. Так виникла така ідея – робити свічки. Спочатку були помилки, ми обрали неправильний сегмент, вклалися в матеріали і обладнання. В результаті, все переробилося на виробництві. Ми почали робити декоративні свічки. Все почало одне за одне чіплятися„, — розповідає підприємець.

У Полтаві, наприклад, зареєстровано 15 ветеранських бізнесів. Хоча на сайт подався лише 1 бізнесмен. За словами полтавських бізнесменів, у них часто проводяться навчання для ветеранів на яких дають гранти на розвиток власної справи. А це дуже спонукає людей не боятися. Принаймні, на перший час зникає одна із розповсюджених проблем – відсутність грошей на власну справу.

Миколаївських бізнесменів підтримує міська влада. Для них організовується багато активностей. Вони об'єднаються в кооперативи, виходять на закордонних інвесторів і меценатів.

Дніпро, Львів, Івано-Франківськ, Харків та ці області мають від 8 до 14 лише зареєстрованих ветеранських бізнесів. Це регіони з найбільшою кількістю (після Київської області) існуючих ветеранських власних справ.

Андрій Сарвіра, дніпровський власник піцерії First Wave зізнається, що в цьому місті мати бізнес дуже складно. Проте, якщо почав – потрібно працювати.

«Неймовірно складно розпочати власну справу в Дніпрі. Особливо у ресторанній сфері. В Дніпрі дуже вузький середній клас„, – говорить Андрій.

Він також додає, якщо орієнтуватися на відсоток людей, які цінують виключно ветеранські справи – це одразу провал. Потрібно дуже добре дослідити цільову аудиторію.

Одним з можливих варіантів реалізації для колишніх військових може стати створення власного соціального підприємства. Цей вид бізнесу дозволяє не тільки заробити собі на життя, а й вирішити важливі для тебе проблеми. Багато хто так чи інакше включає в свої справи соціальну складову – віддає відсоток від заробітку сім'ям загиблих, роблять знижки для ветеранів та військових, дають роботу побратимам, допомагають бійцям на фронті. Проте, мало хто хоче на цьому акцентувати. Добрі справи робляться тихо.

Часто ветерани не хочуть повертатись до старої роботи, адже прагнуть займатись справою, в якій будуть бачити сенс. Саме тому ветеранський бізнес став справжнім трендом. Оскільки у ветеранів значно завищене відчуття справедливості, правильності і чесності – серед бізнесів немає такого, до кого не захотілося б звернутися як споживачу. Це цінно не лише для ветеранів, а загалом для суспільства. І це мало б впливати на сприйняття цивільними тих, хто захищав країну і зараз продовжує її творити.

Дар'я Бура,
спеціально для «Без Броні – єдина база ініціатив для ветеранів'