site.ua
член клубу
  • 4 місяці тому
  • Авто
  • 341
  • 1

Матеріал було опубліковано на "Петро і Мазепа"


З усієї європрибляхнутої трагікомедії варто було б зробити один важливий висновок, проте його чомусь ніхто не робить. Сей висновок настільки мерзотний, що під час просвітління виколов мені одне око, і тепер зможу гордо брехати внукам, що вибрав вілку в ґлаз.

Отже, існує така собі бритва Оккама, яку свого часу перевинайшов вуйко Біллі з Окхему. Виглядає вона приблизно так:

Різноманіття не слід припускати без необхідності

Це, на секундочку, один із фундаментальних стовпів здорового глузду і науки логіки. Глибока трагедія у тому, що в євробляхерській полеміці мало хто, зараза, тримається в рамках здорового глузду, замість цього переважно породжуючи неприродним способом сутності на рівному місці, що веселою юрбою крутять колесо нескінченного срачу заради срачу. Іншими словами, народ до болю нелогічний, а феєрверк емоцій навколо євробляхерської теми є лише окремо взятим проявом цієї нелогічності.

У бляхосрачі існує один-єдиний корінь всього зла, який і треба обговорювати замість накидування вмісту ротової порожнини Монтян на вентилятор. Цей корінь — необґрунтовано високі акцизні збори, які існують виключно для підтримки одного мертвонародженого вітчизняного виробника металолому. Все. Крапка. Будь-яке втулювання сюди нових тем є непотрібним множенням сутностей, котрому кінця-краю ніколи не буде видко.



Множенням сутностей (хоча це не єдина хиба, просто найпоширеніша) займаються і самі бляхери, і боротьбуни з бляхерами.

Шановні котятки-бляхери, от нащо ви перекриваєте дороги? Ви ж розумієте, що в цьому немає сенсу? Що провокуєте лише нелюбов? Нащо ви відмовляєтеся, окрім депутатів, випускати з оточення ще й журналістів? Журналісти навіть не завжди можуть проголосувати, яку «джинсу» їм тулити дорогому наріду, що вже казати про голосування по законопроектам. А Гаврилюка нащо ображаєте, пусічки? У Гаврилюка хороший ККД, серед усіх депутатів він знаходиться на 31 місці і очевидно навряд чи був проти реформаторського законопроекту Южаніної щодо зниження акцизів. Нащо окрема зрадофільська фракція бляхерів заявляє, буцімто зменшення акцизного побору недостатнє? Максимальна можлива ставка попередньо зменшена з ~30000 доларів до 4500, краще вже не буде і тому хапайте поки дають, каченятка ви мої утопічні.

А ви, кохані зайченята-боротьбуни з бляхерами, теж на веселі номери мастаки. Нащо писати, шо гемонічні бляхери не діляться з бідними пенсіонерами своїми грошиками? Їх бюджет недоотримав би у будь-якому разі, бо замість сплати здирницького акцизу бляхер завжди краще спересердя плюне і переїде в благополучну країну ЄС, як вже зробили мільйони інших українців, замордовані в тому числі й автомобільним питанням. Нащо писати, що ви велосипедист/дельтапланерист/гіроскутеросексуаліст і автомобілі взагалі не любите? Я теж дуже багато чим не користуюся і не люблю, але обдирати власників цих речей до того, щоб вони нажахано втікали з країни, чомусь не вимагаю. Орлятка пухнастенькі, ну нащо ображати бляхерів і називати їх бидлом? Так, вони напевне частіше потрапляють у ДТП, це погано, і саме тому потрібна людська реєстрація, якої вони й самі жадають. Проте не так давно я власними очима бачив, як п’яний АТОшник ледве не зарізав людину через дріб’язкову сварку — це звична ситуація, бо будь-який солдат будь-якої країни завжди більш грубий, жорстокий та незаконослухняний (десь тут пробігало слово «бидло»...), аніж середньостатистична людина. Будьте тоді послідовними, натягайте хіппі-віночки й ображайте солдатів. Болюча тема, воістину. Подобається багно безкінечного срачу, в якому ми всі тонемо, якщо відійти від мудрагеля Оккама? Давайте ще троха болючих тем ворухну: ви от, вомбатики мої насіннєві, пишете, що ніщо не може виправдати бляхерів, оскільки останні порушують закон. Ок, законослухняність для вас є категоричним імперативом. У такому разі особисто ви б дотримувалися закону про три колоски, не смію питати? Шо-шо, приклад надто екстремальний? Ну добре, заведімо мову про законопроект ПнВК: якщо його зараз і приймуть, то за законом працювати з початку 2019 року він все одно не може. Президент обіцяв забити на це болт. Значить ви, законослухняні такі, мали б зараз боротися за дотримання закону і цим забрати близько 0,7% зростання реального ВВП у 2019 році, так? А, якщо закони вам не подобаються, то їх можна і не дотримуватися, ми зрозуміли вашу позицію, чудово.

Все це і навіть більше, повторюю, взагалі не має бути темами для обговорення. Темою є акциз. Але! Навіть коли якимось чудом інтернет-експерти продираються крізь нетрі беззмістовних текстів до сабжу, то й тут дозволяють собі паралогізми розміром із пузо голодуючої Савченко. Наприклад, бачив коментар людини, яка (чесне слово, не брешу) вважає людиноненависне розмитнення бувших у використанні авто нормою, бо ж у Сингапурі автомобілі теж недешеві. Сингапур, боженьки. Благословенний Сингапур зі щільністю населення 7389 жителів/км2 на повному серйозі порівнюється з Україною, де 74 жителі/км2. Різниця по суті стократна, таке кричуще порушення закону тотожності у підручники вносити треба. Спеціально перейшов на сторінку цього чуда у пошуках слідів хромосомних хвороб на фотографіях — не знайшов, воно являє собою абсолютно звичайний організм, і це по-справжньому лячно.

Перейдімо ж безпосередньо до акцизів. На цьому місці розумна людина мусить врешті-решт розповісти вам, чому існуючі протекціоністські акцизи — це зрада. Але оскільки таких людей не завезли, то слухайте мене. Розумієте, протекціонізм як такий не є злом, за умови якщо він тимчасовий. Всі видатні автомобільні держави послуговувалися тими чи іншими видами тимчасового протекціонізму, щоб виробники спочатку виросли довольними та з ситими хлєбалами всередині країни, а потім бралися за підкорення зовнішніх ринків. Особисто я вигадав для цього назву «виховний протекціонізм», ви ж можете називати як вам заманеться, у нас вільна країна. Автомобільні держави об’єднує не лише виховний протекціонізм, а й інші спільні ознаки. Зокрема, всі вони створювали умови для виникнення якомога більшої кількості місцевих автомобільних компаній, що конкурували між собою. Такий шлях у в’язниці народів був для нас зовсім неможливим. Причин багато, втім, хронологічно першопричиною була пристрасть Маркса до прокислої браги, сексу із сифілітичними козами та дженкему, що зовсім випалили сіру речовину з його довбешки, й тому Маркс:

1. Вірив у гіпермонополізацію;

2. Зневажав конкуренцію.

Як ви можете здогадатися, вже хоча б ці речі забивають двійко нелюдського розміру цвяхів у гріб єдиного відомого світовій історії шляху розвитку власної автопромисловості.

Із конкуренцією у СРСР, до речі, справи були настільки кепські, що мошковський центр якось навіть на десяток років задавив виробництво хетчбеків, бо прототип розроблявся на українському ЗАЗі замість метропольного ТАЗу. У 1970 році молоді енергійні хлопаки на кшталт Стешенка, що ще не встигли зрозуміти, в яку сраку потрапили, бадьоренько розпочали роботу над першим радянським хетчбеком під іронічною нині назвою «Перспектива». Чиновники не дали проекту зеленого світла. І лише у 1988 році, через кілька років після запуску виробництва ТАЗ 2108, ЗАЗу дозволили клепати «Таврію» у хетчекузові. Мошковські недобраття горло собі перегризуть, лиш би укроп не випускав пристойні машини. Не сумнівайтеся, що назва того ж «Запорожця» спеціально підбиралась якнайпринизливіша.


Goodnight, sweet prince


Отже, у 90-ті роки ми увійшли лишень з одним виробником легкових автомобілів, в якому жевріла хоча б найслабша надія на розвиток. Очевидно, що один виробник — це пшик, для пишного букету своїх, богом даних, расово вірних автобрендів ще штук п’ять було б добре мати. Скільки це коштуватиме? Для прикладу, одна тільки чеська Skoda минулого року на одні тільки науково-дослідні роботи вгатила 753 мільйони доларів. Без урахування інших витрат. Як тут неважко зрозуміти, ніхто в Україні не міг і не зможе у найближчий мільярд років створити щось подібне до японської, німецької, корейської чи хоча б жалюгідної та сміховинної французької автомобільної промисловості.

Це я так, злегка натякаю, що сенс в українському протекціонізмі нульовий. Тим не менш, він і досі існує. Поки навіть у нещасній Албанії народ масово їздив на «Мерседесах», українці страждали від загальмованого розвитку агломерацій, розбивалися у вітчизняних гробах та намотувалися на стовпи у доступних мотоциклах зі скутерами. Забув лишень, як звати ту прекрасну людину, котра з цього найбільше зискувала. Васрадзе, здається. Вітаю цього поважного пана з тим, що останніми роками ЗАЗ нарешті остаточно виздих. Ну що, синку, підтримала тебе твоя державна підтримка?

Що ж із цим робити?

Плювати і ловити. Нє, щодо низької якості нарідної полеміки, то тут конче потрібне коротесеньке викладання основ логіки в усіх школах, а бажано ще й етикету, бо щось вони перегинають з образами в інтернетику. Плювати таки треба, в обличчя протекціоністів (пан президент теж до їх числа раніше входив, якщо хтось забув), а ловити момент, коли владі потрібно наповнити бюджет перед виборами і вона зі скрипом мокрих штанців нарешті пішла назустріч автовласникам, тримаючи в одній руці омріяний пряник законопроекту №8487, а в іншій необхідний батіг №8488. Щодо сумного майбутнього українського автопрому, то вище носа — Японією нам не бути, проте виробляти іноземні авто та заснувати не одного і не двох виробників спортивних автомобілів можна, якщо вже навіть дрібонькій Хорватії вдалось хапнути тут зірок. Чи не бажаєш ти часом убезсмертити своє ім’я культовою автомобільною маркою, дорогий читачу? Ти ж нічим не гірший за Рімака, пупсику, зате твоя нинішня робота точно гірша за цю.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація