Головна редакторка головного нон-фікшн видавництва України «Наш Формат» Ольга Дубчак на зустрічі, присвяченій «внутрішній кухні» видавництва, говорить, що останнім часом вони значно збільшили кількість науково-популярних видань, і цей напрямок досить цікавий.

Книга «Ви певно жартуєте, містере Фейнман?» від «Нашого Формату» входить у топ 10 продажів видавництва.

Деякі книги, наприклад, Харарі, «21 урок для 21-го століття» від видавництва Book Chef вийшли раніше, ніж конкуруючий російський переклад.

Кількість подій і презентацій на Книжковому Арсеналі, присвячених науково-популярній книзі, цього року значно більше більше, ніж попереднього. У презентаціях книг від «Нашого формату» та «Клубу сімейного дозвілля» взяли участь найкращі українські популяризатори науки – Антон Сененко, Ірина Єгорченко, Ольга Маслова, Віктор Досенко.

Кількість видань природничого напрямку та суміжних з ним (таких, як поведінкова економіка) зросла настільки, що виявилась у змозі зайняти окремий стенд на Книжковому Арсеналі. І цей стенд користувався у відвідувачів неабиякою популярністю.

Тільки «Клуб сімейного дозвілля» і тільки протягом 2018 року видав 12 прекрасних науково-популярних книжок з фізики та біології, у тому числі таких топ-авторів як Докінз, Краусс та Саган.

Все це ніби свідчить про зростання популярності природничої книги, зацікавленість видавців та споживачів. Але ось співвласник «Нашого Формату» Владислав Кириченко сповнений песимізму щодо подальших перспектив ринку науково-популярних книг. Основна теза його виступу, присвяченого науково-популярній літературі, приблизно така: «Науково-популярна книга у країні, де фактично нема університетів та наука як інституція у руїні, не має перспектив». Ще більш скептичний він щодо можливості появи вітчизняного науково-популярного автора, який буде продаватися. Катерина Новак, спеціаліст з проектів прикладної літератури «Клубу сімейного дозвілля» теж дуже обережна в оцінках подальшого тренду науково-популярної книги.

Таку пересторогу українських видавців можна зрозуміти. Павло Подкосов, головний редактор найбільшого російського видавництва науково-популярних книг «Альпіна-нонфікшн» прямо говорить у своїх інтерв'ю, що після 2017 року «ситуація в Україні для нас стабілізувалася», і вони знову розглядають Україну як найбільший закордонний ринок, разом з Казахстаном та Білорус'ю. Що це означає?

У 2016 році у Верховній раді обговорювали ідею повного ембарго на ввіз російської видавничої продукції, але вона не отримала підтримки. З січня 2017 року і прийняттям законопроекту №5114 російська книга виявилась фактично забороненою в Україні, поки розроблявся дозвільний механізм ввезення книг з території держави-агресора. Але коли було прийнято відповідний порядок, російський наук-поп серед інших повернувся до нашого ринку, користуючись послугами інтернет-порталу Yakaboo, фірми «Эльга-Н» та інших оптовиків. Сьогодні російська книга, на відміну від української друкованої продукції, обкладається 20 відсотками податку та проходить спеціальну перевірку на вміст екстремістських та антиукраїнських матеріалів. Забороненими є також продукція 9 великих російських видавництв, але до цього списку не входять два найбільші гравці на ринку наук-попу. Треба розуміти, що тільки «Альпіна-нонфікшн» продукує 50 найменувань науково-популярних книг на рік. Так, ці видання дорожчі за вітчизняні, але саме вони конкурують за українських російськомовних читачів, дві третини яких воліють читати книжки російською.

І тут є важливий нюанс. Старт російської науково-популярної книги та науково-популярному дискурсу загалом поклав великий меценат, засновник компанії «Вимпелком», Дмитро Зимин, створивши фонд «Династія». Саме цей фонд фактично розкрутив науково-популярну літературу у Росії, вклавши великі кошти не тільки у переклади і російських авторів книжок та їх гонорари, але і науково-популярні сайти, блоги, лекції, події. Коли фонд «Династія» оголосили «иностранным агентом» і закрили, справу вже було зроблено. Виросла аудиторія, яка активно цікавилась наук-попом і готова була за це платити. У розпал російської кризи продажі книг «Альпіна-нонфікш» зростають.

А що ж наш український наук-поп? Жодних великих благодійників, меценатів такого рівня та державної підтримки – it"s just а business. І досить жорсткий бізнес.

Видання перекладної науково-популярної книги топ-автора – це гра "в довгу". Спочатку закуповуються права на книжку, потім триває переклад, дизайн, технічні моменти, макет та верстка. Тільки науковий редактор – а без нього нікуди – може тримати книжку декілька місяців. Оборот такого продукту низький. Витрати великі. Книжка потрапить до магазинів та почне приносити гроші через 6-18 місяців у кращому випадку. Це якщо почне. Бо науково-популярна книга – специфічний товар, ризикована інвестиція. Якщо вона не "відіб'ється", то покривати витрати на її виготовлення доведеться за рахунок доходів з топ-продажів бестселерів видавця. А це означає, що тільки велике, успішне та різнопланове видавництво може дозволити собі спробувати видавати природничу науково-популярну літературу. Я можу плюватися від змісту та стилістики улюбленої класики лібертаріанства – "Атланта…" Айн Ренд, але при цьому визнавати, що, можливо, тільки за рахунок того, що "Наш Формат" видає вже 32-й її тираж поспіль, деякі мої улюблені науково-популярні книги і автори отримали шанс.

Українські видавництва не поспішають розповідати про книги, які "не вистрелили" і продаються погано. Але я знаю, що серед таких є деякі науково-популярні видання, у тому числі переклади світових бестселерів.

Всі згадані на початку видавці різними словами говорили про одне – "аудиторії цікаво / не цікаво – це єдине, що визначає логіку майбутніх видань". Якщо український наук-поп не читають – нічого не буде. Як би мені, пристрасному читачу, це не образливо визнавати, але українська науково-популярна література дійсно робиться не для вчених. Вона робиться для людей.

Може, тому українська науково-популярна книжка жива. Можливо, ми навіть колись дочекаємось справжніх українських авторів.

- "We"re still flying...

- That"s not much.

- It"s enough…"