Просто хочу поділитися з Вами гарними новинами. Це був визначний день. І не тільки тому, що Нідерланди таки дали згоду на євроасоціацію.
Перемога в тому, що саме сьогодні було обрано склад Наукового комітету Національної ради з питань науки і технологій.
Дуже коротко — що воно таке, нащо воно треба і чому це важливо для України?
1. Платники податків бажають, щоб кожна виділена гривня витрачалася на дослідження, а не на їх симуляцію, плагіат чи лженауку. Науковці ж хочуть, щоб фінансування їхніх досліджень відбувалося прозоро і гроші перепадали не кумам/братам/сватам чиновників від науки, а дійсно хорошим колективам.
2. Для цього потрібно створити Національний фонд досліджень, куди будуть стікатися всі грошенята (окрім базових) — державні і приватні — і розподілятися у вигляді грантів між науковими колективами під конкретні зрозумілі проекти. Це таке собі «Прозорро» для науки, коли всі все бачать.
3. Цей фонд має бути контрольований якоюсь адекватною спільнотою науковців з бездоганною репутацією. Тут важлива не тільки ідея прозорого розподілу коштів, а й експертність: науковець високого рівня (а не чиновник з міністерства) зможе оцінити — чи дійсно той чи інший проект вартий фінансування, чи це намагання створити «вічний двигун» та «лептонного бога»?
4. Такою організацією і є Науковий комітет Національної ради з питань науки і технологій. Комітет складається з 24 класних науковців, які мають авторитет у міжнародній та вітчизняній наукових спільнотах. Працюють вони на громадських засадах. Важливо: члени комітету не є чиновниками — не обіймають жодних керівних посад в жодних наукових чи освітніх установах. Взагалі.
5. Більше того, Науковий комітет є невід'ємною складовою частиною Національної ради з питань науки і технологій. А це орган, що грає чи не найголовнішу роль у реформуванні наукової сфери України: він визначає засади державної політики в науковій сфері.
Але факт утворення Наукового комітету сам по собі не є перемогою. Навіть, якщо врахувати, що людина, яку ми з групою науковців висували до нього — пройшла.
Тут важливий хід подій.
Повільно, але вперто науковці в купі з небайдужими громадянами та чиновниками без додаткового фінансування і долаючи купу перепон за 3 роки:
1. Створили новий Закон про наукову та науково-технічну діяльність, який заклав фундамент інтеграції нашої наукової сфери в Європейський дослідницький простір. Домоглися його прийняття та підписання.
2. Створили Ідентифікаційний комітет з 6 іноземних та 3 наших крутих науковців.
3. За допомогою п.2 створили Науковий комітет, а, отже, і Нацрада з питань науки і технологій — не за горами (але там ще треба проконтролювати, кого з чиновників висунуть до Адміністративного комітету. Так-так, без чиновників та особисто Прем'єра — нікуди. Адже саме вони врешті-решт вирішують, скільки коштів з бюджету передати науковцям).
4. Тому є надія, що з 1 січня 2018 року в Україні нарешті з'явиться прозора і зрозуміла система фінансування науки — Національний фонд досліджень.
Крок за кроком, незважаючи на всі негаразди, реформа рухається.
Далі буде.
Переможемо.
