site.ua
топ-автор
  • 6 місяців тому
  • Наука
  • 3 461
  • 458
  • 1
  • 8

Німецька наука вражає не тим, що державне фінансування лише одного інституту - Leibniz Institute for Solid State and Materials Research, що розташований в Дрездені - складає понад 30 мільйонів євро на рік, а фінансування аналогів наших академій наук - товариства Планка, асоціації Лейбніца, товариства Гельмгольца та товариства Фраунгофера - під 10 мільярдів (вся українська наука фінансується десь у п'ятдесят разів меншою сумою).

Вражає те, що німці охоче фінансують унікальну україно-німецьку програму UKRATOP, за якою наші студенти-фізики можуть спокійно гайнути в Дрезден і стажуватися на найсучаснішому у світі обладнанні вартістю у мільйони євро.

Це мав бути звичайний допис у фейсбуці типу "Увага-увага! До завершення подачі заявок на програму Укратоп залишилось 10 днів. Поспішайте!". (До речі, так, поспішайте, розкажіть про цю можливість знайомим студентам-аспірантам).

Однак вважаю, що пересічна громадськість має знати, яким чином та завдяки кому такі програми взагалі існують. Плюс, оскільки я на власні очі бачив те обладнання, студентів і організацію процесу, можу Вам коротко і зрозумілою мовою пояснити, як готують справжніх науковців на студентській лаві в Україні в наш непростий час.

Отже, все почалося зі створення 3 роки тому в Україні Київського академічного університету - новітнього науково-навчального закладу (так, наука - на першому місці), де студенти відразу долучаються до роботи в крутих лабораторіях в найсучасніших галузях фізики.

Переконаний, що більшість з Вас про нього навіть не чула, так?

Кафедри університету діють на базі справжніх наукових інститутів - Інституту металофізики, Інституту фізіології, Інституту фізики, Інституту теоретичної фізики, Інституту кібернетики НАН України.

Нині в КАУ навчається близько 50 людей, причому кафедри університету навчають магістрів, а бакалаврат студенти завершують на базі Київського національного університету, де їх готують за окремими програмами.

Так, наче кількість невелика, однак рівень підготовки цих студентів та вимоги до них - значно вищі, бо ж дурних не можна підпускати до, скажімо, сканувального тунельного мікроскопу, що працює при температурі 300 мілікельвінів вартістю 1 мільйон євро. Саме тому німці охоче виділяють шалені за українськими масштабами гроші на співпрацю з Київським академічним університетом.

Чи я брешу?

Ну, давайте глянемо. Ось, власне, Leibniz Institute for Solid State and Materials Research, з усіма умовами для своїх працівників, як побутовими, так і лабораторними. Ви здивуєтесь, але взимку німецькі інститути навіть опалюються (українські - не завжди).

А ось зліва мікроскоп за 1 мільйон євро. З правого боку - фундамент вагою 7 тон для нового мікроскопа, що будується. Справа в тому, що попередній моделі вже 13 років... (На цій фразі в українських вчених виникне посмішка, бо ж в Україні обладнання не оновлюється десятиліттями. Десятиліттями - це коли і по 40-50 років).

Тут лабораторії всіляких спектроскопій, мікроскопій, надвисоких вакуумів, лазерів тощо.

Це лабораторія по вирощуванню кристалів

То все лише десята частина того, що я бачив і на чому працюють студенти. За весь фотоальбом з Інституту мене на сайті забанять.

Потім результати своїх досліджень молодь доповідає на семінарах і конференціях. Звісно, англійською. Так, перед нашими та іноземними (там не тільки німці) вченими.

Рівень виконаних досліджень та доповідей вражає. М'яко кажучи.

На цій мажорній ноті слід було б сказати - "вступайте в КАУ" або "радьте своїм знайомим подавати у нього документи", або "поспішайте податися на UKRATOP".

Бо якщо абітурієнт твердо вирішив стати вченим, кращого шляху обрати собі науковий напрямок у справжній науці, долучаючись до досліджень у провідних лабораторіях Європи, годі й шукати.

І це буде щира правда.

Але Вас, як пересічних громадян, має зацікавити питання: а нащо німцям так вкладатися в співпрацю з Київським академічним університетом?

Відповідь, насправді, проста: підготовка наших спеціалістів дозволяє їхнім лабораторіям отримувати хороші результати (це, до речі, слід знати нашим політикам: за належних умов чомусь усі наші вчені за кордоном просто розквітають). Плюс - спробувати відібрати собі найкращих людей.

Звісно, в цей момент виникає думка про "відтік мізків", але, правда трохи інакша: еміграція вчених триває постійно, а саме такі програми навчання/співробітництва, як не дивно, створюють передумови для трансформації процесу "відтоку мізків" в "циркуляцію мізків". Українська наука вже давно виживає переважно завдяки міжнародним колабораціям та програмам.

Інше питання - коли в Україні буде створено такі умови, аби стажуватися сюди приїздили німці? Воно відкрите.

Бо якщо в Німеччині зводять новенькі корпуси наукових інститутів

то в Україні коштів на бодай капітальні ремонти приміщень давно не бачили.

Тим не менш, в країні щось змінюється, якщо виникають такі речі як КАУ.

І за його розвитком дуже приємно стежити.

До чого і я Вас закликаю: якщо Вас цікавлять новини зі світу великої фізики, лекторії, науково-популярні заходи з левітуючими магнітами та ультрафіолетовими виставами, інтелектуальні конкурси та змагання - стежте за КАУ на сайті, у фейсбуці, в Телеграмі чи навіть підпишіться на директора Олександра Кордюка (до речі, тут він дав класне інтерв'ю Тижню). Він дійсно хороший високорейтинговий вчений, що цікаво пише про науку.

Переможемо.

anton.senenko
Антон Сененко

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації