Ніч темна і повна жахіть. І колись дуже дуже давно наші пращури розпалювали багаття перед печерою де ночувало плем’я аби відлякати демонів, злих духів та хижаків. Всіх тих жахливих створінь, що виходили полювати в ночі. І тоді, як і зараз, знаходились люди, що нагадували про те що діди жили без вогню, і що не треба розпалювати багаття бо воно дратує тигра.

Деякі печерні люди слухались цих невігласів, що позитивно відбивалося на популяцій печерних ведмедів та інших лютововків. І так буде завше. Завше будуть знаходитись бабки, фанатики чи безграмотні які будуть казати про те що не треба розпалювати багаття, не дражніть собак. Але ми існуємо завдяки тим племенам де вожді розуміли — полум’я не печерного ведмедя, а вселяє в його серце лютий жах. І тікає він від вогню, як чорт від ладану.

І Наш парад Нашого війська - це таке саме багаття. Лишень погляньте як шипить та корчиться уся нечисть московитська від однієї згадки про Парад Українського Війська.

А насправді: військовий парад це в першу чергу вшанування військових вдячним народом. І вже потім все решта. Потім піар голови держави, катання нових залізяк і таке інше. Це все потім. В першу чергу це почесна та приємна можливість військовим відчути на собі вдячність та захоплення народу який вони захищають. Бо тільки тут і тільки зараз вони можуть по-справжньому похизуватися собою і почути ту подяку яку приємно усім людям чути.

І ще для нас це і є те саме багаття, що відлякує скажених шакалів від нашої держави. І те що з року в рік Наш парад стає краще. З’являються все більше зразків техніки, підрозділи виходять все краще і краще оснащеними виказує що день у день наше багаття стає все яскравішим. Колись ведмідь, старий, лютий, смердючий та злий, злякавсь невеличкого багаттячка яке наносили хворостинками не байдужі. Колись московію зупинили якось вдягнені та якось оснащенні добровольці, взуття та бронежилети яким збирали всім народом. Зараз перед нашою печерою вирує справжня варта, що розганяє пітьму. Так ведмідь тут він поруч, і можна відчути сморід його дихання та важкі кроки там куди ще не долітає світло. Але вже добре чути що воно боїться.

Звісно знаходяться зараз невігласи та дурні бабки, що волають про те що світло їм ріже очі і тріск вогню заважає спати. Просто їх “інтелекту” не вистачає для того аби зрозуміти що подих ведмідя над вухом заважає спати куди як більше. І хай траки моїх танків, порепають мій асфальт у моєму Києві. Не страшно. Я, громадянин України, купив цей асфальт. Я, громадянин України, оплатив цей парад. І оплачу наступні. А кому око муляє хай чухрають за поребрик — годувати ведмедя-людожера.

Чудовисько ще тут, воно розлючене голодне та налякане. Воно відчуває що якщо варту не загасити зараз виросте покоління що не буде його боятися. А ще у світлі полум’я добре видно як воїни вчать наступне покоління, і готують нові списи. Людей і зброю що пустять демона минулого на м’ясо для майбутнього. І для нас є лишень два варіанти: ми станемо аби здолати ведмедя, або загасимо власну ватру і станемо його здобичем. Третього варіанту не дано.

То ж хай горить наша ватра, ніч та її демони бояться полум’я що зігріває сміливців. Хай карбує крок Хрещатиком наша армія — це її почесна винагорода за важку роботу яку роблять ці чоловіки і жінки обстоюючи незалежність нашої держави і гарантуючи її майбутнє.

З днем незалежності вас Громадяни України!

Громадяни демократичної країни мають власну зброю. А Москва має бути зруйнована.”(с)

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація