РЕМАРКА: Я в жодному разі не агітую радіти смертям дітей. Моя точка зору проста і прозаїчна: користуйтесь здоровим глуздом, будь ласка.

Багато моїх співгромадян кинулися висловлювати співчуття постраждалим від трагедії. Це їх право та вибір. Але от що мене розчарувало, це те що вони абсолютно не аналізують кому співчувають. Ось приклад того хто втратив всю родину. Трошки до цього цей же самий персонаж танцював на кістках вбитих Українців. А сьогодні він заспівав такої:

І завтра він звинуватить у сьому вас, мої любі співчутливі співвідчизники. Бо це саме ви (ну і я з вами ) ті самі «майданшікі» які скеровували небогу проти сцаря московського.

До чого це я? До того, що в нас під носом купа проблем. Пам'ятаєте про пожежу в Одесській області? Які висновки зробило суспільсво? А про трагедію в Харкові, коли мажорка скоїла масове вбивство бо звикла літати в небі? Цікавились як іде справа? Ну і вже я згадував напрклад про сиротинці. Там ще живі діти. Яким потрібні турбота та увага. І співчуття теж не завадить. Набагато леше зобразити людяність та написати сльозливий коментарчик, чи запостити скорботну картинку. Особливо коли це хвиля хайпу і все що треба це зробити репостки. А от витратити час та узсилля і подивитись, що у вас під ногами — оце вже складно. Та дерево підіть посадіть — від такого співчуття всім навкруги краще буде. Можете навідь запостити це у інстаграм.

Московитське суспільство хворе. Як власно і наше. Але є нюанс — ми повземо до одуження. Важко, повільно, але повземо. І за це отримуємо підтримку та допомогу Заходу. Звісно ми хочемо більше звісно, ми хочемо аби нас обійняли та попелскали по плечу, і все зробили за нас. Але хворий має отримувати похвали та турботи еквівалентно його зусиллям по одужанню. Інакше ви просто нашкодите. Він вирішить що вже все зробив і зупиниться. А процес лікування від залежностей рідко буває швидким.

Чи варто підтримувати? Так!

Чи вардо допомагати? Так!

Але не більше ніж те робить сам хвориї. І з московитами таж історія. Їм і так норм, і ваше сіпвчуття лишень укріпить їх у власній правоті. Бо насправді ми їм шкодимо. Сьогодін вони не зробили висновки з трагедії і завтра такаж сама станеться знову. В них точно станеться. Вже не першу сотню років так живуть. І як не можливо вилікувати чи навчити людину. Так само неможливо вилікувати чи навчити суспільство. Можна показати шлях, а піде індивід/група цим шляхом — то не вам вирішувати. І не намагайтесь тягнути їх туди, хай навідь і пряниками, — бо станете тим «майданшиком», що збиває з дороги.

Ну і пару слів про дітей. Ілюстрацією не дарма обрана картинка порівняння Путінюгедду та Гітліревскої Юнармії. Ці діти лишень симптом хвороби московій. Жахливий симптом який показує як глибоко зайшла хвороба. Вони не зуміли чи не схотіли зупинитись вчасно. Та яка різниця? Не зупинились! Чи винні у цьому діти? Ні. Але для цих дітей ви ворог і ваші розкриіт руки вони сприймуть як зручний момент для удару. Бо на світ вони дивляться інакше. Просто пам'ятайте це.

Спочатку хворе суспільство має почати лікувати себе само. Бо якщо йому і так комфортно ви ніяк не допоможите.

П.М.: А якщо вам раптом засвербіло від поведінки Вольнова, то от справжній приклад цинізму та піару на крові, бо в московії немає дна