Що робить біографічний фільм гарним? Цікава історія? Вражаюча гра, коли акторів не бачно за образами? Професійна робота знімальної групи? Чи гармонійний сценарій? Все і одразу!

“Темні часи” саме такий фільм. Дві години сеансу минають непомітно, і дивлячись на фінальні титри щиро дивуєшся: “невже це все”? Попре неквапний ритм оповіді немає жодного провисання. Кожна пауза ретельно втримана і закінчується саме тоді коли треба аби підкреслити емоцію та рушити на новий виток. І неможливо сказати який діалог чи сцена мали місце в реальній історії, а який лишень художня вигадка.

“- Ви ще маєте відповісти лорду Приві.

- Лорду Приві мій палкий привіт! Одночасно я можу мати справу тільки з одним лайном!” (с)

(з розмови Черчіля з помічниками)

Але головне це реальна історія. Стрічка присвячена одному з драматичніших епізодів в історії Об’єднаних Королівств. Важка атмосфера тих далеких травневих днів та масштаб катастрофи що насувається. Піти на поводу в страху та почати перемовини з Рейхом чи дати відсіч лютому монстру? Ситуація коли життя однієї людини перестає бути трагедією, а стає лишень записом на табло у грі де рахунок іде на сотні тисяч. І відповідальність за рішення на плечах однієї, живої, людини. Все це дається в усвідомлення глядачу, все це можна відчути потилицею.

Скільки ще часу нам треба аби вивчити один і той самий урок? Жодні мирні перемовини, жодні домовленості та папери не стримають апетитів чергового маніяка-диктатора.” (с)

Запитує герой Гері Олдмена в глядача

Питання з неймовірно складною відповіддю. Питання на яке дуже скоро людству доведеться відповідати знову. І хочеться вірити, що сильні світу цього зробили висновок з минулого. Але хто візьме на себе відповідальність за це? Так легко розмірковувати читаючи статтю замість роботи і зовсім інша річ усвідомлювати, що це рішення треба приймати тут і зараз. У медиків є вислів: “якщо я зроблю щось не так трішки болітиме, а якщо я все зроблю правильно болітиме страшенно”. Та хто з нас не намагався відтягнути момент операцій, навіть усвідомлюючи усю марність лікування? А коли ціна операції, це не шматочок тіла уражений хворобою, а життя людей? Хто готовий взяти на себе таку відповідальність? Тоді Черчіль зміг. А зараз? І не треба себе тішити надіями, що цього разу буде інакше. Не для того маніяки при владі зомбують мільйони аби легко піти.

Та сподіваємось, що терапія пішла на користь і ослаблену хворобу буде легше видалити, а шрам буде такий великий як попередній...

Але операція неминуча... і болітиме страшенно.

Та є у стрічки і недоліки. Нам дають грандіозну панораму Імперії готової захищати себе і показують видатні персоналії, що кермують цією країною. Все це гарно підкреслено образами простих людей на яких падає увесь тягар буденностей війни. Але нам не показують як Світ прийшов до цього. Як він відвертався і дивився у інший бік коли расова приналежність стала провиною. Це не тільки про Рейх іде мова. Ще до того, інша країна на яку теж закрили очі, проводила етнічні чистки в лютий та жорстокий спосіб. І не дивно що потім два диктатора легко знайшли спільну мову. На певний час. Не показано як ті хто підписував меморандуми та давав обіцянки забули про них коли почали змінюватись кордони і зникати країни. Саме мирні ініціативи та злочинна наївність політиків коштували життя сотням тисяч людей.

Шкода що не показано цього.

І добре що у фільмі немає абсолютного Зла на яке можна списати усю біди. Антиподом нашого героя виступає не далекий і темний дракон, що навис своєю міццю над світом, а політичні сили власної країни. Люди що злякалися зробити важкий та відповідальний крок у непростій ситуації. Люди які прагнули втекти від проблеми, а ніж зустріти її в обличчя та вирішити.

Наші проблеми не щезнуть від того, що ми закриємо очі і не будемо на них дивитися. “ - сер Вінстон Черчилль.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація