Системне вирішення питань, пов'язаних із залученням іноземних інвестицій, насамперед у сферу промисловості та розвиток таким чином експортного потенціалу національної економіки є одним із важливих і актуальних завдань, про яке говорять усі (різниця лише у баченні інструментів і механізмів).

Сьогодні вагомою перепоною для розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, зокрема, для ефективного застосування бізнесом митних режимів, передбачених Митним кодексом України (далі – Кодекс), є стан нормативно-правового регулювання питань, пов'язаних із створенням зон митного контролю та митних постів.

Перш за все, такою перепоною є особливості визначеного законодавством механізму створення та функціонування зон митного контролю та митних постів, що полягають у високому рівні дискретності рішень митних органів, часу їх прийняття, непублічності цього процесу.

Наприклад, відповідно до частини другої статті 330 Кодексу межі зон митного контролю на митній території України, за виключенням пунктів пропуску через державний кордон України, визначаються органами доходів і зборів у зонах своєї діяльності самостійно.

Згідно з частиною третьою вказаної статті зони митного контролю можуть бути постійними, у разі регулярного розміщення на їх території товарів, що підлягають митному контролю, або тимчасовими, які утворюються на час здійснення митного контролю.

Наказом Мінфіну від 22.05.2012 № 583 (зареєстровано в Мін'юсті 01.06.2012 за № 879/21191) додатково передбачено, що зони митного контролю створюються митним органом на територіях вільних митних зон промислового типу, в зоні діяльності якого вони розташовуються, за погодженням із відповідним органом управління цієї зони.

Частиною шостою статті 546 Кодексу встановлено, що у населених пунктах, на залізничних станціях, в аеропортах, морських і річкових портах та інших об'єктах, розташованих у зоні діяльності митниці, в міру необхідності створюються її відокремлені структурні підрозділи (митні пости).

Відповідно до частини третьої статті 547 створення, реорганізація та ліквідація митних постів здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, визначеному законом.

В той же час, відповідний законодавчий акт, яким би визначався порядок створення, реорганізації та ліквідації митних постів станом на грудень 2017 року
не прийнято.

Враховуючи викладене, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності сьогодні поставлені у безпосередню залежність від керівництва місцевих і центрального органу доходів і зборів у питаннях ініціювання та експлуатації зон митного контролю та митних постів, при фактичній відсутності законодавчого регулювання механізмів ефективної взаємодії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності із органами доходів і зборів у вирішенні питань створення і забезпечення функціонування зон митного контролю та митних постів.

Наочним прикладом марності офіційних потуг створити митну інфраструктуру є такі спроби комунального підприємства «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс»

Ось, вони починали у 2016 році: http://bcavia.com/about/naprjamki-rozvitku.html

А, ось, вони ще й у 2018 році не знайшли простих рішень: http://bcavia.com/article/mizhnarodna-grupa-logist...

На наступному рівні бар'єром, що стримує інтеграцію України у міжнародні ланцюжки доданої вартості України, є недосконалість і високий рівень зарегульованості законодавства, яке визначає порядок запровадження та застосування митного режиму вільної митної зони, особливо, стосовно вільної митної зони промислового типу (далі – ВМЗПТ).

Коротко відмітимо, що відповідно до підпункту 206.10.2. статті 206 Податкового кодексу до операцій із ввезення товарів з-за меж митної території України до вільної митної зони застосовується умовне повне звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 21 Митного кодексу.

Особливості митного режиму вільної митної зони (комерційного, сервісного і промислового типів) та особливості їх відкриття та експлуатації визначено главами 21 і 62 Митного кодексу.

Зазначений стан справ робить цей митний режим фактично непривабливим для бізнесу та, як наслідок, інституційно неспроможним за формальної його наявності.
Так, починаючи з 2010 року (коли прийнято першу редакцію Митного кодексу) і до цих пір в Україні не було створено жодної вільної митної зони.

Визначений чинним законодавством механізм запровадження та застосування митного режиму ВМЗПТ, який по суті є видозміненим аналогом (в частині особливостей діяльності) вільної митної зони сервісного типу, можна характеризувати як складний, надмірно тривалий і забюрократизований, обмежений інституційно та вразливий для корупції на всіх етапах його запровадження.

Так, згідно з статтею 430 Кодексу ВМЗПТ створюються для цілей переробки (виробництва) товарів на територіях відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон, відкриття ВМЗПТ здійснюється окремими законами України.

Статтею 131 Кодексу встановлено, що переліки видів товарів, які можуть бути поміщені у митний режим вільної митної зони з метою розміщення на територіях ВМЗПТ, та виробничих операцій, які можуть здійснюватися з такими товарами, визначаються окремими законами України для кожної такої зони.

Тобто, для застосування цього митного режиму необхідним є прийняття послідовно двох законодавчих актів, які регулюватимуть господарську діяльність суб'єктів господарювання в межах відповідних зон.

Після викладеної інформації можна і необхідно (особливо державним мужам і жінкам) поставити запитання «що варто зробити, щоб забезпечити ефективність вільних митних зон, як інструменту розвитку потенціалу національної економіки!?»

Як один із варіантів відповіді (на об'єктивність не претендуючи) пропонується врегулювати на законодавчому рівні (в Митному кодексі безпосередньо) наступні питання:

- створення та функціонування зон митного контролю та митних постів за ініціативою суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на компенсаційних засадах та з урахуванням і забезпеченням балансу інтересів як бізнесу, так і держави, а також із дотриманням принципу прозорості та публічності прийняття рішень органами влади;

- виключення з положень Кодексу норми про те, що ВМЗПТ може створюватися лише в межах спеціальних (вільних) економічних зон і шляхом прийняття спеціального закону.

Також, варто передбачити, що відкриття митного режиму ВМЗПТ здійснюється за ініціативою суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на компенсаційних засадах з урахуванням чіткого переліку критеріїв і умов, достатніх для відкриття і функціонування вільної митної зони.

Важливо врахувати, що доцільність і строк користування митним режимом вільної митної зони, в тому числі ВМЗПТ, має визначати виключно ініціатор її відкриття самостійно, базуючись, в тому числі, на рівні витрат, які він буде нести під час облаштування і утримання такої митної зони відповідно до встановлених законодавством вимог і обмежень

Інформація про відкриті вільні митні зони комерційного, сервісного та промислового типів в Україні, їх утримувачів, види діяльності в межах таких зон згідно з КВЕД 009:2010 має бути публічною інформацією та підлягати оприлюдненню центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Вимоги до облаштування ВМЗПТ, взаємовідносини утримувача ВМЗПТ з особами, які розміщують товари у цій зоні, а також взаємовідносини утримувача ВМЗПТ з органом доходів і зборів мають бути врегульовані аналогічно до митних режимів вільних митних зон комерційного і сервісного типів.

У Митному кодексі мають бути встановлені загальні та виключні особливості розміщення та використання/переробки на території ВМЗПТ товарів, в тому числі основних засобів; вимоги щодо дотримання задекларованих мети та видів діяльності згідно з КВЕД 009:2010 при відкритті вільної митної зони.

Якщо після прочитання у Вас виникнуть свої думки, пропозиції — прошу до дискусії та підняття цієї теми в широкому колі експертів і відповідальних осіб.

P.S. Про вільні зони в ЄС https://ec.europa.eu/taxation_customs/business/cus...