Журналістика — це не просто професія, це потужний двигун, який здатний змусити нашу країну змінюватись
Фінансування ЗМІ – це не єдина і не найголовніша проблема та виклик для українських медіа. На мій погляд, журналістика має стати ще більш злою та прискіпливішою до деталей, нюансів та фактів. Час емоцій та страхів пройшов – настає час принциповості та холоднокровної послідовності. Довгострокові інформаційні проекти, освітні програми з принципових тем, storytelling, дослідницькі підрозділи та децентралізація інформаційного простору — це все майбутнє української журналістики,
1. Перший виклик — це масштаб. Журналісти ставлять питання перед суспільством з дуже коротким полем для відповіді. Це створює перманентні суспільні сплески емоцій, які руйнують будь-які процеси перетворень чи, навпаки, звеличують та значно перебільшують значення конкретних подій. Прийшов час до «гри у довгу», коли проекти розраховані на більше, ніж 6 місяців, а ідеї, які складають їх основу, розраховані на десятиліття. Сьогодні у інформаційному просторі занадто мало місця для трендів, інновацій, акцентів на зміни та того, яким чином ці зміни відбуваються чи можуть відбуватися. Мислення в рамках парадигм розвитку та прогресу — це важлива частина всеукраїнських перетворень.
2. Децентралізація інформаційного простору. В нашій країні занадто політизований простір для суспільної дискусії. Я не бачу заголовків про науку та мистецтво: головні месседжі — про жагу влади та впливу. Такий дискурс — це хвороба «страху зради». Постійний контроль — це стрес, який не сприяє позитивним змінам. Багато сфер діяльності майже ніколи не отримують суспільної уваги. Десять колонок про офшори Порошенка не змінять майбутнє. Потрібен інший підхід, у якому знайдеться місце для succes story українських підприємців, художників, письменників, режисерів, вчених, розробників.
3. Ще один виклик у сфері децентралізації — це регіональна журналістика. Без якісного видозмінення регіональної преси неможливо змінити медіаринок. Для того, щоб ми могли створювати якісні матеріали, потрібно включати в інформаційний потік найширші частини населення. Шукати інформаційні канали та форми, які відкриють новий принцип мислення до найвіддаленіших куточків України. Якщо для цього потрібно поставити комп'ютер у селі або провести фестиваль під відкритим небом – чому ні? Медіа — це значно більше, ніж сторінки журналів чи телевізійний інформаційний потік.
4. Журналісти мають самі стати експертами. Ні Le Monde, ні The Economist не запрошують сторонніх експертів для оцінки подій чи певних фактів. Чому? Тому що мають внутрішній аналітичний потенціал. Українські медіа мають вкладати час, увагу, гроші у власні дослідження, аналітичні групи, соцопитування. Тільки так можна гарантувати якість отриманих результатів та відповідати за свій контент. Але що найголовніше — задавати той темп та ті пріоритети для дискусії, які справді вартують часу для обмірковування.
5. Лаконічна ємність. Це здатність дуже коротко та зрозуміло доносити ідеї, не впадаючи у лірику та не відволікаючи читачів/глядачів деталями. Це відноситься і до інфографік, і до відео-матеріалів, і до статей. Чим зрозуміліші будуть месседжі, тим яскравіша всесвітня підтримка з боку міжнародних ЗМІ. Українська журналістика може багато чому навчитися у мистецтві реклами у всесвітніх брендів. Ідеї та історії мають розходитися зі 100% влучністю, а не губитися у зайвих емоціях, перевантажених сюжетах та складних аналітичних матеріалах.
6. Здорова злість. Потрібно не просто ставити незручні питання, треба «зносити дах» фактажем, прямотою, обізнаністю. Медіа мають бути жорстким цензором як по відношенню до чиновників/політиків, так і до суспільства. У цьому світі немає того, хто правий хоча б на 80%. У будь-якій точці зору є слабкі місця, і завдання журналіста — їх викрити та поставити під сумнів.
Журналістика — це не просто професія, це потужний двигун, який здатний змусити нашу країну змінюватись. Переймати сучасні практики та втілювати проекти, які виходять далеко за рамки традиційної журналістики — це шлях до глибоких перетворень українських медіа. Я впевнений, що саме це здатне дати українським ЗМІ достатньо фінансів та ґрунту під ногами, щоб стати справжніми стовпами громадянського суспільства та опорою для тих, хто прагне змінити нашу країну на краще.
