Ідемо з тренування. Наш шлях широкий пролягає повз школу. Сьогодні ж День Знань. Але спочатку здалося, що це кастинг на звання «Дівчина Місяця» в журнал Плаубоу, бо сукеночки у матерів майже кожна однf відвертіша за іншу Воєдину сплелися й аромати численних парфумів, відлякуючи зграї ворон та бездомних псів Склалося враження, що це свято не дітей, а показ мод для матерів Тренер дає останні настанови і ми розходимося в різні сторони. Я перейшов дорогу і чимчикую по тротуару. Помічаю як за магазином стоять #яжемать — курять До мене наближається юрба дітей. Їх доганяє хлопчина з букетом квітів, більших за нього вдвічі а може й втричі Школярик плутається в ногах і валиться як сніп на землю з тимb баобабами в руках. Я відразу підскочив до него, піднімаю, бачимо, що одні баобаби трохи поламалися, а в інших повідпадали бошки Хлопчина почав плакати, мовляв «маман сказала шоб він їх акуратно ніс, бо треба для класної фотографії, а він має стояти в першому ряду... ще й бабушки прийдуть», «стидно йому перед вчителькою» Тільки я збирався йому сказати, що «не в баобабах щастя» як чую затремтіла земля, почувся цокіт Одна з #яжемать кинула цигаряку на тротуар і набирала швидкість в блискучих туфлях на величезних шпильках, щось викрикуючи до цього хлопця Треба сказати, що давався цей спринт їй важко Не знаю навіть кого мені було жалкіше її чи сина Хитаючись на цих шпильках, вона почала репетувати, що хлопчина «вєсь празнік єй іспортіл, всє же так старалісь...»
Я чемно попрохав не істерити на сина через зламані квіти, мовляв «не варто», але марно — #яжемать продовжувала.
Я її не слухав, і хлопчина теж Він з цікавістю дивився як повз нас проїжджала велика вантажівка.
З Першим Вереснем всіх причетних!