Вишневе. Іду додому з футболу. Намагаюся швидко обійти пару молодих людей, які непоспішно прогулюються біля фонтану. Дівчина в лівій руці несе пакет з промовистою назвою «Сємкі», правою тримається за хлопця. Порівнявшись з ними, я бачу як ця мила фрау випльовує з рота купу лушпиння, яке з реактивною швидкістю летить мені в обличчя. Я пригнувся, зупинився перед ними та й кажу богоносцям.
-Добрий день, ви мабуть і в Європу їздите, але там точно так не плюєте. Дівчина виплюнувши залишки соняшникового лушпиння витріщилася на мене.
-Ні паняла. Што Ви хатітє, маладой чілавєк?
Її хлопець зрозумів все набагато швидше і роздратовано відповів:
-Он хочіт, штоби ти пєрєстала міня позоріть со своімі сємкамі.
Дама закотила очі та з великими подивом глянула на нього:
-Какіє єшчьо сємкі? Прі чьом здєсь ета?
-Так ти же ідьош па уліце і плюйошся етімі сємочкамі. Ізвіні, дружищє,- сказав він мені, забираючи пакет з промовистою назвою. В цей же час біля фонтану сиділа дівчина з мопсом на повідку та телефоном в руках. Поки вона набирала повідомлення на смарфтоні, її песик відчайдушно шукав місце, де ж йому, бідоласі, попісяти. Він крутився як дзиґа. І тут, здається, внутрішній GPS навігатор підказав йому де краще за все це можна зробити. Поки хлопець забирав «Сємкі» у своєї дівчини, пес підійшов збоку, став на передні лапи та почав пісяти їй на білосніжні кросівки з абсолютно щасливим виразом морди 
Почувся характерний звук як заляпотіла вода немов зі струмочка .
Дівчина, побачивши, що відбувається, різко відсахнулася:
-Што ж ти дєлаєш, скатіна такая!- сказала вона, прибираючи ноги. Але вже було пізно. Пес зробив свою роботу і принюхувався до моїх ніг.
-Дєвушка, сматрітє за сваєй сабакой. Ви што нє відітє — она гадіт на людєй.
Мене та її хлопця розібрало на сміх :) . Він крізь голосний сміх сказав:
-Маріш, ета карма, ета всьо тваі Сємкі. :)
