Резонансна стаття Штефані Больцен «Спіймані на гарячому» констатує, що Москву таки притисли до ганебного стовпа. Адже її чергову шпигунську атаку викрито. Непрофесійна робота агентів зменшує силу російської влади у своїй країні. Але Путін тут же розпочав PR-контратаку. Двічі за минулий тиждень російському президенту довелося викручуватися, бо знову військові розвідники ГРУ провалилися на Заході. Повідомлення від нідерландських чиновників про те, що в квітні на шпіонажі впіймали співробітників російських спецслужб укотре вказали на занадто активну діяльність Москви в Європі. Але тактика Росії в подібних випадках полягає у повному запереченні такої діяльності та розгортанні PR-контратак. Звичайно ж, Росія в них змальовується як абсолютно невинна жертва. Крім того, московські очільники відразу пропонують допомогу у проведенні розслідувань подібних випадків. Це — дуже цинічна гра. От і цього разу реакція Кремля була миттєвою. Речниця МЗС Марія Захарова назвала причини висилки цих росіян «надуманими та нафантазованими». А звинувачення полягали в тому, що вони намагалися зламати комп'ютерні мережі Організації із заборони хімічної зброї (англ. OPCW). Незрозуміло, яких ще доказів треба росіянам, коли їхніх людей схопили на гарячому, під час того як вони намагалися влізт в WiFi-роутер цієї інституції, а в багажнику їхнього авто знайшли купу спеціалізованої підслухової апаратури. Очевидно це пов'язано з роботою аналітиків організації відносно застосування хімічної зброї в Сирії. А як відомо, Москва підтримує тамтешній режим. А також вони розбиралися зі складом газу, яким було отруєно Скріпаля. Як тільки пролунали офіційні пояснення з цього приводу, то відразу активізувалися російські фабрики «тролів». Нагадаємо, що це такі організації, що займаються маніпуляціями та продукуванням відвертої брехні в соціальних мережах. Але Захід уже теж не вдає з себе дурника. Активність російських шпигунів зустрічає потужний та організований опір. Для посилення безпеки в НАТО в експлуатацію вели новий інформаційно-безпековий центр, що має боротися з такими виявами російської агресії. Але очевидно, що Москву це не зупинить, тому боротьба ще попереду.
Журналістка Інґа Міхлер переконує в тому, що «стабільності світовій економіці загрожують дві країни„. МВФ знизив свій прогноз відносно росту світової економіки. Такі країни, як Аргентина та Туреччина демонструють занадто слабкі темпи розвитку. Та й Дональд Трамп припустився великої помилки. Експерти МВФ знизили свої очікування відносно перспектив зростання глобальної економіки до 3,7%, що на 0,2% менше від весняного прогнозу. Це значить, що оптимізму стало менше. Як було сказано вище, дві вкрай нестабільні країни та войовнича риторика американського президента поглиблюють дисбаланс світової економіки. Водночас звіт чітко показує дедалі більшу залежність розвинутих країн від тих, що перебувають у перехідному періоді. Ці країни вносять близько 40% глобального ВВП. Тому, звісно, це небезпечно для всіх, коли такі країни, як Аргентина, Бразилія, Іран чи Туреччина сходять зі стабільного шляху розвитку. Крім того, як видно з цього звіту, країни, що розвиваються, зменшать свій внесок до світового ВВП у подальшому. Експерти фонду вважають, що швидкість зростання економік цих країн дійсно зменшуватиметься. Тривогу також викликають і дані з США. Адже, під час правління Дональда Трампа, Вашингтон почав упливати на світову торгівлю зовсім не ринковими методами: податково-митним тиском та протекціоністськими заходами. Незрозуміла політика аргентинського уряду призвела до проблем в економіці країни. МВФ тепер повинен зайнятися її порятунком. Пакистан і Туреччина теж не можуть похвалитися адекватністю рішень власного керівництва. Зрозуміло, що проблеми в цих державах впливатимуть на глобальну ситуацію. Все залежить від того, чи швидко вдасться вирівняти ситуацію та спрямувати її в стабільне русло. Тож осіння зустріч МВФ та Світового банку була напруженою та повною дискусій. Усе ж таки ці впливові міжнародні інституції сподіваються, що глобальну економіку можна вберегти від політичних шоків.
Джонні Ерлінґ говорить про те, що «Китай ризикує власним іміджем». Пекін прагне, щоб його вважали надійним партнером. Але знову в країні зникає важливий чиновник. Цього разу ним став шеф Інтерполу. Ще в березні цього року китайський парламент хвалився тим, що Піднебесна — це правова держава і свавілля тут уже давно немає. А тим часом на законодавчому рівні в Китаї створили новий надпотужний державний орган, який контролюватиме громадян ще більше. Але його створення, як повелося, подали під соусом боротьби з корупцією. Звичайно, що його відразу розкритикували. Проте Пекін не зупинився в своєму «реформаторському» запалі та проштовхував новий подібний закон з обіцянками про ще більшу прозорість. Це все, може, й пройшло б майже непоміченим, якби не загадкове зникнення шефа Інтерполу Мена. Після тривалої паузи китайські чиновники виступили із заявою, в якій повідомили, що він обвинувачується у хабарництві. Проте жодних деталей не було надано. Поліція Піднебесної підтримала затримання Мена «всім серцем». Хоча, як кажуть певні джерела, насправді його звинувачують у зраді лідера китайської держави. І хоч досі його вважали вірним Сі Цзінпіню, цього разу щось пішло не так. Усе почалося з того, що Мен був близьким до Жу Йонгканга, колись одного з найвпливовіших партійних функціонерів у Піднебесній. Він працював заступником міністра з безпеки при ньому. Але як це стосується сьогодення, питання залишається відкритим. Справа з Меном також порушує питання повної безкарності китайської влади. Адже шеф Інтерполу далеко не єдиний, кого зненацька схопили. Було б дивно, якби в цих справах не йшлося про корупцію. Тож амбіції Пекіна здобути респектабельну репутацію на міжнародній арені, з огляду на таку діяльність, лишаються не реалізованими. Залишається неясним тільки одне, що ж такого встиг накоїти Мен, що Пекін вирішив ризикнути своєю репутацією. Адже Мена, на Заході вважають досить потужним діячем — він сприяв результативній співпраці китайських та світових правоохоронних органів у боротьбі з корупцією на вищих щаблях влади.
